writer

9.

— Йдемо звідси – голосить він і я завмираю від нот його низького голосу.
Тремчу він одного його погляду.
Він заліз під мою шкіру.
— Для чого ?– питаю я , аби знову тонути в бездонній його пітьмі , що душить мене, заплямовує мою білосніжну шкіру але я тону ще більше і гублюся в кольорі його зіниць.
— Я піду туди, куда поведе твоя душа , письменнику – торкається словами мого серця та стискає, випускає кров , а тоді обіймає .
— Тоді ходімо додому – шепочу я в відповідь , і він киває.
Він кохає, як і я.
Він леліє та цілує .
Він – моє життя та смерть.
Він – моє дихання та серцебиття.
Моя релігія, молитва та навіть гріх, що бруднить душу, яку він так часто розціловує.

Повільні поцілунки ведуть спершу до шаленства, а тоді до розтаненого серця. Чонгук відпустити не може Техьона, лише притискає того сильніше і ближче до себе, поки губами ковзає хаотично по його, язиком окреслює нижню губу. Відчуває наскільки солодкі та теплі вуста в Кіма.

— Письменнику – хрипло вимовляє,  окидає район рота своїм гарячим диханням. — Ну ж бо, скажи щось ...щось що я так чекаю, лише кілька слів, які змусять ослабнути моїм колінам. – веде кінчиком носа по скроні, вдихає свіжий лавандовий запах.

— Мені подобається твоє тепло – шепоче та стуляє губи, адже ніяково щось подібне призначати, поки Чонгук задоволено посміхнувся.

— Зафіксоване друге вбивство молодої дівчини. Вбиту знайшли у парку в центрі міста. Люди нажахані, слідчі досі ведуть справу, сподіваємося на успіх. – торочить жінка в телевізорі, Кім глипнув туди, нахилив голову вбік, оглядаючи кадри. Очі прикуті до екрана, поки пальці німіють. Бачить заплямовані кров'ю золотисті пасма волосся. Софія.

— Ти тільки кохай мене – цілує вилицю, занурює ніс в пухнасте  волосся, притуляє Техьона ближче до себе. — Я все зроблю. Світ до ніг твоїх кину  і сам на коліна перед тобою встану. – шепоче, руками ковзає по спині юнака. — Просто продовжуй кохати.– а Кім хоче задихатися. Не знає чи варто плакати, хоч і він її не знає та ніби частину його відібрали, щось зникло, щось рідне але незнайоме. Його персонажа. Софії немає.

                             ***

— «Навіть сам Всесвіт чи Бог мені не перешкода, ніяка релігія чи молитва не заставить мене припинити шукати твої очі поміж тисячі інших .» – читає монотонно інспектор Пак зовсім невідомі для них рядки на спині молодої дівчини. — Є якась інформація про неї ?