writer

12

— Вірш ми не знайшли – говорить Кан і Юнгі кивнув.

— Я ж говорив – клацнув ручкою та глянув на Намджуна, який зробив ковток гарячої кави з автомату в паперовому стаканчику.

— Отже Душогуб вдався до творчості –  Хосок відкинувся на спинку диванчику.

Їхні очі шукали предмету, щоб сконцентруватися на думці. Від коли Душогуб змінив тактику? Мін тре пальцями своє підборіддя. Концентрація починає втікати. Знову. Його думки збилися в одну купу та роєм шумлять. Хосок занадто гучно жує жуйку, Намджун клацає ручкою і роздратування наростає. Юнгі шумно видихнула через ніс у спробі притлумити агресію, що кипить в крові.

— Підемо в паб ? – видав Нам серед тишини.

— Сьогодні я пас – відповів Юнгі, адже бажання випити зовсім немає.

Вертаючись додому по ожеледиці і стараючись не навернутися на кожному кроці, хоч і змерз Мін теж добряче. Чує стукіт та падіння чогось дрібного, а тоді зітхання, побачив біля ніг мандарину і підняв її, а тоді глянув на парубка, що збирає всі мандарини і вирішив допомогти.

— Спасибі вам – підняв свої лісові очі на слідчого, який здивовано підняв брови.

— О , так це ви , пане Кім – і Техьон легко посміхнувся.

— Можете звертатися до мене просто Техьон.

— Тоді до мене Юнгі – і обоє посміхнулися, адже пам'ятають один одного.

— Ви йдете додому ? – Кім кивнув та старався втримати в руках мандарини. — Тоді давайте я вас проведу.

Морозний вітер тріпоче волосся, а шкіра на щоках та носі пощіпує від холоду. Юнгі хоче згадати минулі роки, поки Техьон мовчить занадто гучно для обох. Напружене мовчання повисла між ними, адже їх ховає занавіса минулого. У кожного тепер нове життя та робота. Техьон більше не психотерапевтам, а Юнгі не його пацієнт.

— Чому ви залишили роботу та почали писати ? – розриває тишу серед вулиці своїм низьким голосом. Кім підняв очі на нього та знизив плечима, перед тим стиснув губи.

— Я не витримував напруження. Мене оточував смуток та пригнічення, і я помічав, як сам не відчував радість. А писати я почав, бо це був єдиний вихід хоть щось пояснити. –  Техьон обмежується короткими фразами в повсякденному житті, довгі пояснення для нього дуже втомлюючі та і він вважає це непотрібним, адже люди і так згодом це забудуть й спитають теж саме. Але Чонгук слухає та запам'ятовує.