writer

5.

— Приставив пістолет до скроні. –Чон вдихає дим та слухає низький баритон. — Холод пронизив до самих кісток , а метал заморозив рани на шкірі , навіть на грудях не залишилося ні рубця. – Кіма волосся розсипалося по простирадлах, поки Чонгук сів на підлогу та сперся спиною на ліжко, на якому Техьон лежить та бере простягнуту цигарку і затягує їдкий дим, відчуває, як гіркий смак осідає на кінчику язика та важко видихнув. —  Серед хмари диму марихуани я побачив проблиск світла денного та відчув в руках , здається , своє життя , яке я втрачав , коли почув , як ти звів курок та готовий випустити кулю , щоб вбити мене без каяття. – Гук всміхнувся при згадці марихуани. —  Вистріл. Гаряча кров тече по шиї та глухий звук розбиває стіни та дзеркала . – Техьон спрямовує очі на Чонгука , споглядаючи на те, як пітьма осідає на його шкіру і лише місячне сяйво окреслює його риси обличчя. — Твої зіниці спустошилися і в них застигла ніч без краплини ознаку життя. – зітхнув з досадою, адже зрозумів наскільки цей вірш невдалий. — Хуйня якась – і Чон зареготав.

— Вірш звучить чудово –  з посмішкою знову затягує та випускає дим.

— Жахливо – морщить ніс та зсуває брови.

Саме останнім часом Чон просить йому розказати вірші, які Техьон писав, або пише, а Кім з радістю розказує їх.

—  Ні, письменнику, цей вірш неперевершений – бачить, як Чонгук затискає цигарку між губами і чекає, поки він її звільнить, адже потребує ще дозу нікотину, простягає руку, щоб йому дали те, що він хоче та Чон нахиляється над його лице, обхопив пальцями підборіддя, змушуючи вуста розтулилися й видихає дим у рот Кіму , який зацепенів від близькості та різко вдихнув. —  Не знецінюй свій талант – шепоче та заглядає в соснові очі. А Техьон відчуває поміж занавіси запаху цигарок нотки лимону та дощу. Це поєднання він запам'ятав. Раз з дурості зайшов в парфумерний магазин та знайшов такі духи, які зараз лежать в нього в тумбочці біля ліжка. Чон повертається на своє минуле місце та робить ще одну затяжку, заповнює кімнату густим димом та легким спалахом іскор на кінці сигарети.
Кім знає, що тримати слова, про які очевидні їм обох не дуже хороша ідея та після поцілунків на п'яну голову їхня поведінка ніяк не змінилася : Чонгук продовжував ходити до нього додому, хоч і Техьон не писав книгу, вони просто проводили час разом, більшості довгі розмови, які закінчуються тим, що парубком розказує свій черговий вірш.