клуб наречених Локі

Епілог.

Повернення леді Сари на день раніше терміну допомогло мені скинути з себе тягар турбот. Вона особисто спілкувалася з тими з батьків, хто мав намір забрати дівчаток додому, а також із піклувальниками. Щоб не закривати школу, вирішили перенести канікули, а за два тижні підібрати новий викладацький склад. До того ж, міс Дарк швидко йшла на поправку і можна було сподіватися, що до нового семестру вона почне працювати з незмінним ентузіазмом.

- Коли розпочнуться заняття? спитала я після того, як закінчилися чергові збори.

- Мила моя, директорка ласкаво взяла мене за руку. Не думаю, що вам варто турбуватися про це!

- Що ви хочете сказати? Я звільнена?

- Ну, що за вигадки! Ви, звичайно, можете залишитись, але навіщо? Адже на вас чекають великі зміни в житті, для чого їх відкладати?

- Ви знову про своє! Так, я прочитала те саме Посвячення, а якому ви говорили, але щось не бачу тут мого майбутнього чоловіка!

- А ви озирніться!

Я відразу повернула голову, а серце так і пірнуло кудись униз. У дверях Лофт розмовляв з Мері, з нею він залишався незмінно лагідним та привітним. Леді Сара ледь помітно кивнула мені і повернулася до паперу. Я відчувала дивні відчуття, мені хотілося якнайшвидше підійти до Лофта і в той же час втекти від нього подалі. Нарешті він перевів на мене погляд і в блакитних очах спалахнули вогники.

- Доброго ранку, люба! він безцеремонно взяв мою руку, підніс до губ і, перевівши погляд на Мері, спокійно сказав їй. Прошу вас, не думайте про мене погано, просто ми з Ровен ще не встигли повідомити новину.

- Ах ти, Господи! Оце сюрприз! вигукнула вона і її обличчя висвітлила посмішка. - То я вас вітаю!

- Пройдемося? - Мій наречений підставив лікоть і взяла його під руку.

- Ви не можете обійтись без своїх жартів? На мене дивляться всі!

На нас, моя люба! І вистачить називати мене на ви, тепер ми пов'язані найтіснішими узами.

- Скажи, - я не могла втриматись від запитання, - чому я? Чому не Белла чи Рита? Адже вас теж пов'язує клятва.

- Відкрию тобі таємницю. Жодні клятви та знаки поклоніння мені не потрібні. Кожна з твоїх подруг просто уклала угоду, сподіваючись отримати головний приз. Але ти, мала, відчайдушно боролася з собою, поки я читав твої думки І справжні бажання. Я можу виконати їх без жодних присяг. У тебе буде те життя, про яке ти мрієш: жодного нудного дня, жодної рутини і дня без моєї любові! таким задоволеним я Лофт ще не бачила. - До речі, ти можеш вибрати будь-яке з моїх імен, яке тобі більше до смаку.

- І яких же? я зупинилася біля виходу зі школи.

- Локі, Лофт, Лодур, Легнір...

- Сподіваюся, із прізвищем все простіше?

- Так, місіс Лауфейсон він узяв мене за добірками і поцілував у губи. Це був найдовший і найсолодший поцілунок, таким не обмінюються в церкві, він належить коханцям, усередині яких вогонь тільки починає розгорятися і обіцяє горіти довгі роки. Добре, що дівчаток уже не було в школі, тільки новий садівник, який збирав листя, подивився в нашу сторону і покачав головою..

                                Кінець.