Подорож у невідоме

/4/

Наступного дня, після світської вечері, Єва без усілякого ентузіазму відвідала університет та повернулась додому, де на неї чекала мама, щоб повідомити якусь новину. Дівчина занурена по голову в дипломну роботу не бажала відволікатись на пусті розмови, але жінка була іншої думки, тому змусила доньку залишитись у вітальні.

— Єва, - почала жінка, сівши поряд з чоловіком на диван, - Ми знаємо, що ти зараз займаєшся навчанням, і цінуємо це.

— Але? - дівчина стомлено зітхнула, бо точно знала, що є якесь але.

— Наша компанія наразі переживає важкі часи, - заговорив батько, - і в нас немає іншого виходу.

— Сьогодні ми йдемо до наших знайомих з "Амур", - повідомила Марина, мама Єви. — Вчора ти познайомилась з Максимом на вечері, він хороший перспективний чоловік, спадкоємець великої компанії. Ви, здається, знайшли спільну мову.

— До чого ви ведете? - вона була стомлена від цієї розмови, тому хотіла дізнатися її суть.

- Ти маєш вийти заміж за Максима, - пояснив Андрій. - Я знаю, що ти скажеш, але це найкраще рішення. Пробач.

- Я знала, що бізнес для вас важливіший за мене, але не думала, що ви падете так низько, - вона піднялася з крісла та хотіла швидше піти геть. - У мене права голосу звісно немає, як завжди. Ви змусили мене ходити в гімназію, де я не мала вихідних та канікул, потім запхали в університет, в якому я не хотіла навчатися, а тепер це? Я завжди робила те, чого хотіли ви, але цього разу так не буде. Мені набридло виконувати ваші забаганки, я не іграшка і не ваша власність. Те, що ви мої батьки, не дає вам право так чинити зі мною.

- Єва! - мама вскочила з дивана і пішла слідом за донькою, яка хотіла заховатися у своїй кімнаті. - Ти маєш бути вдячною нам з татом, що ми дали тобі все найкраще у житті, кращу освіту, краще майбутнє. Твої однолітки можуть тільки мріяти про те, що ти маєш.

- Знаєш що, мамо, я була вдячною увесь час, я робила все, що ви хотіли. З мене досить! Саме через це Саша втік з дому. - Єва ніколи не говорила про брата, адже знала яка це болісна тема для мами, але зараз слова самі вирвались з її вуст. - Пробач, - вона зрозуміла свою помилку, адже нею керувала злість, але ляпас від жінки вже обпікав її щоку.

- Я знала, що забрати тебе з притулку було помилкою, але все одно сподівалась, що ти будеш частиною нашої сім'ї. Я помилялась. Ти ніколи не будеш членом цієї родини.