Подорож у невідоме

/13/

Єва розглядала просторий кабінет, в якому знаходилась: два великі вікна, які освітлювали приміщення достатньо, щоб не вмикати світло, великий дерев'яний стіл, на якому бережно лежали папери та в кутку стояв ноутбук, шкіряне офісне крісло виглядало схожим на батькове, на якому той проводив кожен свій день, та було вже видно його вік. Коло довжелезної закритої шафи стояв вазон з гарнезною монстерою, в іншому кутку кімнати був шкіряний диван, на який сіла дівчина.

- Я не очікував, що ти знайдеш мене, - зізнався чоловік, наливаючи у два келихи віскі, один з яких подав дівчині.

- Взагалі-то, я й не намагалась зараз це зробити, - вона прийняла напій та випустила ледь чутний смішок, - я мала дещо інші плани зараз, якщо чесно.

- І які ж це?

- Я не впевнена, що варто про це розповідати. Це не лише моя таємниця. - вона дивилась на бурштинову рідину в своїй склянці, намагаючись приховати свої емоції.

- Мені відомо, що ти тут з друзями. Але також мені відомо, що ти маєш вийти заміж за Максима Де Сантіс, та його я не помітив. Чому? - він зробив ковток свого напою та сів поряд з Євою.

- Навіть знати не хочу, звідки тобі про це відомо. - вона миттю осушила свою склянку та поставила її на журнальний столик біля дивану. - Виникли деякі обставини через які я тут.

- Я слухаю.

- Ти не бачив мене бозна скільки років, а тебе хвилює, чому я тут, а не як я жила весь цей час? Що мені доводилось робити? Що я відчувала через твою втечу та які це мало наслідки для мене? Я впевнена, що твій друг тобі все доповідав щодо недавніх подій, тому я не розумію, що ти хочеш почути від мене. - Єва подивилась на брата, сподіваюсь побачити хоча б якісь емоції на його обличчі, але знала, що він син свого батька, хоча й намагався це заперечувати.

- Він мені нічого не казав. - Олександр підвівся на ноги та попрямував до свого стола, що ще раз наповнити їх склянки. - Я знаю лиш те, що ти втекла за день до свого весілля. От і все. Причина цього мені не відома.

- Цього має бути достатньо. Адже я в тебе нічого не питала, хоча знала, що ти збираєшся зробити, - її обурювало ставлення брата до цієї ситуації, - тому прошу тебе, не питай в мене нічого. Я намагаюсь розібратися в усьому сама.

- Ти нічого не знаєш про життя, Єво, щоб розбиратися в чомусь. Те, що начиталась якихось книжок, не означає, що тепер ти знавчиня життя. Інколи потрібно жертвувати чимось, щоб мати хоча б щось. І ти наразі вчиняєш дуже не розумно, втікаючи від свого обов'язку. - його голос був жорстоким, а слова ніби різали серце дівчини з кожним звуком. - Буде розумно повернутися та просити вибачення за свій вчинок. А ще...- він замовк та зробив ковток, голосно поставивши склянку на стіл, - здати вбивцю його батька.