Подорож у невідоме

/14/

Все палало з середини. Ес хотілось руйнувати, побити когось до полусмерті, їй хотілось позбавитись від гніву та почуття, яке гризе її з середини.
«...взяти тебе з собою», «лишити тебе там, здати поліції або Максу»
Ці слова не виходили з голови Ес. Вони крутились по черзі, встромляючи тонкі голки в самі болючі місця. Ес прикрила очі, стараючись зрозуміти, що робити далі.

Глибоко вдохнувши, вона підійшла до машини та витягла свій портфель.
– Ти куди зібралась? - Женя вчасно схопив її за лікоть, підтягнувши до себе.

– Куди очі бачать, - чесно відповіла Матвієнко, намагаючись вивільнитись. Але хлопець не відпускав.

– Слухай, всі на нервах, я розумію, що це все, по вашим словах, дуже паскудно вийшло. Але вона ризикувала своїм життям, намагаючись врятувати тебе. Так само, як і ми, навіть не знаючи всієї ситуації. Вам обом потрібен час, щоб все уляглось та ви змогли нормально поговорити, без криків, використовуючи нормальний діалог.

– Багато чого ти розумієш, - фиркнула Ес. Їй зовсім не хотілось ображати хлопця, він був таким теплим по відношенню до неї та турботливим. Але гнів виривався назовню.

– Ти не зможеш завжди тікати від своїх проблем, Есфір. Можливо, Єва зробила не вірно, не сказавши тобі усієї правди, можливо, сказала лишнього, але це все на емоціях, ти ж так само ведеш себе зі мною, хоча я впевнений, ти не хочеш мене образити, – на хвилю дівчині здалося, що він вміє читати думки або занадто швидко пізнав її за такий короткий час.

– І що ти пропонуєш робити? Вона підставила мене, не знаю, чому передумала, але це факт. Єва жалкує, що не здала мене ще з самого початку, ти сам це все прекрасно чув, - розвела руками Ес. Вона вряд чи зможе вірити цій дівчині хоч ще раз.

– Есфір, ми всі говоримо те, що на справді не є таким. Це був довгій та тяжкий день, де тебе і її майже не зловили. Не треба вірити всьому, що чуєш.

– Таке відчуття, що я повинна пробачати людей, навіть коли вони не просять вибачення! - Ес була впертою та все одно замислювалась над словами хлопця.

– Дай їй час, а головне і собі. Не треба відштовхувати людину, яка тобі не байдужа при першій же помилці, - хлопець без дозволу притягнув дівчину до себе та обійняв, відчуваючи, що саме це їй і потрібно. Від неочікуваності, Ес завмерла на пару секунд. Тіло стало розслабленим в обіймах чоловіка, але це було на відчуття, наче її обіймає брат, намагаючись заспокоїти. Її ніколи не втішали та не підтримували в сімʼї, вона вже і забула, як це.