Нові брати

Part 2 «Шкільний день»

Фелікс мирно спав у ліжку, на диво за один вечір він вже звик до кімнати, йому було доволі затишно, але йому наснився сон.
Він сидів за кермом машини, повернув голову, побачив справа від себе маму, вона дивилася на нього та сміялася, як раптом машина вдаряється в деревину. Він прокинувся й зрозумів що по щоках в нього текли сльози, він ні на мить не забував своїх батьків, ні на секунду, ні на хвилину.
Він підняв телефон, аби подивитися час, була шоста ранку, він не бачив сенсу далі лягати спати, бо всерівно через півгодини йому довелось би прокидатися.
Фелікс встав з ліжка та обережно відчинив двері, він не знав де ванна, та і з собою він не брав своєї доглядової косметики, тож він просто тихенько відчиняв кожні двері, на третій раз він випадково відчинив кімнату Хьонджина, на щастя він його не розбудив, бо тут зараз би була така драма, що я уявити страшно.
Нарешті на шосту спробу він знайшов ванну, він подивився до зубних щіток, що були підписані. На своє здивування він побачив щітку з написом "Фелікс", він зрадів, швиденько умився прохолодною водою та почистив зуби, потім він пішов у кімнату обирати, що ж він одягне.
Блондин вирішив одягнути білу кофту та сині широкі джинси, застібнувши ремінь на джинсах та одягнувши кофту він розчісав своє волосся, тим часом сонце піднялося, була опів на сьому. Фелікс почув, як у сусідніх кімнатах дзвонять будильники, першим прокинувся Хьонджин, потім вже пані Хван, вона сказала, аби він швиденько збирався, сама ж вона за десять хвилин привела себе до ладу, одягнулася, та зайшла до хлопця у кімнату.
- Ти давно не спиш? - сказала Йон, побачивши, що Фелікс вже зібраний чекає. - доречі, підручники у шафі, я вчора хотіла тобі віддати, але ти вже спав.
- Дякую вам пані Хван.. - відповів Фелікс, він узяв портфель та потягнувся до шафи.
- Називай мене просто мамою, не треба цього офіційного стилю. - Вона підійшла та міцно обійняла його. - Ну все, я побігла на роботу, буду пізно ввечері.
- Бувай! - Він помахав їй, та за хвилину ключ повернувся в замку.
Світловолосий швидко зібрав рюкзак, за десять хвилин треба виходити, він любив приходити рано до уроків, аби обрати найдальшу парту, не любив сидіти на перших.
Тим часом Хьонджин також сидів у телефоні, почувши, що Фелікс одягає кросівки він вийшов у коридор.
- Куди ти так рано, ідіот? - Промовив він єхидно посміхаючись.
- У школу, якщо ти не знав, то сьогодні понеділок. - Він навіть не повернув на Хьонджина голову.
- Ти смієш зі мною так розмовляти? - Хван підійшов та взяв Фелікса за підборіддя. - Не смій так говорити зі мною. - Сказавши це він дав Феліксу сильного ляпаса, залишивши червоний слід на його щоці та пішов у кімнату.
Блондину було дуже боляче, але він вже навчився, звик, що до нього так відносяться інші.
Нарешті він зачинив двері та йшов до зупинки. Він сів, та почав чекати автобус, що ходив кожні 10 хвилин, через мить автобус зупинився, він увійшов та сів на вільне місце, ніхто й не звернув на це уваги. Просто новий учень, це не рідкість для елітної школи в центрі Сеула.
Коли він приїхав пішов до школи, йому потрібно було в 9Б клас, він підійшов до першого учня, якого побачив.
- Привіт.. Вибач, а ти не знаєш, де 9Б? Я просто новенький у школі.. - Він і не чекав, що йому дадуть відповідь, він був готовий отримати вже другого ляпаса за день, але..
- Новенький? - З захватом сказав хлопець. - То я теж у цьому класі! Якщо хочеш, ми можемо бути друзями! - Він простягнув Феліксу руку.
- Звісно! - Фелікс потис йому руку. - Давай підемо до класу?
- Можна, ходімо, я доречі Хан, Хан Джисон. А ти?
- Я.. Хван Фелікс..
- Хван?
- Так.. Я прийомний син у них.. - Він думав, що Хан не повірить у це.
- Вау, це класно напевно, Хьонджин в 11 класі, він король цієї школи, в нього велика банда тут..
- Та не дуже якщо чесно... Ти будь ласка, нікому не кажи, про те, чий я син..
- Без питань! - З цими словами Джисон його обійняв. - Ось наш клас, але ми тут тільки на Основах здоров'я, бо їх веде наш класний керівник, Кім Намджун, а на інші уроки треба йти в інші класи.
- І моїй минулій школі так само було.. - В нього була настольгія по минулій школі, хоч там було все дуже погано.
Він побачив, що поруч йде якась компанія, повернувши голову він побачив Хьонджина ще з якоюсь трійкою, але не надав цьому уваги, бо подзвонив дзвінок та всі зайшли у клас.
- Сідай зі мною, бо я весь травень один сидів.. - запропонував Хан
- Я не проти, дякую тобі. - Фелікс сів поруч, до класу зайшли всі інші учні, а незабаром і вчитель, пан Намджун.
Намджун підійшов до свого столу, сказав всім розгорнути шосту сторінку, та став до дошки.
- З цього дня у нас у класі буде навчатися новий учень, його звати Хван Фелікс, прошу шанувати, він легенько вклонився Феліксу.
Почувши фамілію весь клас почав озиратися, на телефон блондину прийшло повідомлення від незнайомого номера.

Unknown
Після уроку за школою, це Хьонджин.

Фелікс
Добре.

- Пане Хван, приберіть будь ласка телефон. - звернувся до нього вчитель.
- Так, вибачте.
- Записуємо тему....
Урок пройшов дуже швидко, наступний урок була фізкультура, її вів Со Чанбін, Фелікс сказав Хану, що прийде, йому треба відійти, та щоб той зайняв їм парту. А сам пішов за школу.
Коли він зайшов за школу там його чекав Хьонджин, та та сама трійка, що була з ним у коридорі.
- Слухай сюди. - Хьонджин підійшов та знову взяв молодшого за підборіддя, він знову вдарив його по щоці. - Не підходь до мене, вся школа знає, що ти мій прийомний брат, але якщо ти підійдеш до мене, то бери сам на себе. Ти зрозумів?
Фелікс мовчав, він боявся відповісти.
- Я не чую, додік, ти зрозумів мене? - Сказав ще раз Хьонджин. - Якщо ти не розумієш.. То буде по іншому. - Він різко вдарив Фелікса кулаком у живіт, від чого той впав. - Будеш знати, ходімо хлопці.
До кінця перерви лишалося 10 хвилин, блондин не знав, як буде на третій поверх йти, коли тільки що його до синця вдарили по животу, він за хвилину до уроку увійшов у клас з червоним слідом на щоці тримаючись за живіт, ніхто окрім Хана цього не побачив.
- Що сталося..? - Він допоміг другу сісти.
- Та нічого.. Просто Хьонджин пояснив дещо..
- Чому ти дозволяєш йому це робити?
- Вибору немає...
Кінець уроків настав, Фелікс зібрав речі та пішов додому, він нібито вже нормально ходив, але коли повернувся додому та трішки нагнувся, аби поставити портфель його прорізав біль, він хотів кричати, верещати, але не міг, бо удома Хьонджин, що пішов ще після шостого уроку.
Але біль був нестерпний, він підповз та з силою заліз на ліжко. Йому знову прийшло повідомлення.

Хьонджин
Додік, принеси щось поїсти.

Фелікс
Я не можу, в мене живіт болить.

Хьонджин
Або зараз приносиш, або отримаєш ще більше, що й дихати буде важко.

Фелікс
Мені і так важко дихати. Зараз принесу.

Він з величезним болем підвівся, пішов на кухню, побачив там тарілку з суші та приніс її Хьонджину, той нічого не сказавши забрав тарілку та повернувся до комп'ютера.
Фелікс вже не міг терпіти, біль роз'їдав його тіло по шматочках, як тільки він зачинив двері у кімнату по квартирі роздався глухий звук падіння.

КІНЕЦЬ 2 РОЗДІЛУ
1170 СЛІВ