Нові брати

Part 11 «Все спочатку..?»

За мить на дах увірвався Хьонджин, але Фелікс просто спокійно стояв, він повернув на того обличчя, ніби поглядом кажучи «Ти постійно ведешся на це».
— Ти реально думав, що я стрибну?
— Іди сюди. — Старший сказав це більш наказним тоном, але не побачивши реакції сам схопив блондина за руку та потіш сходами назад у будинок.
— Мене мама лишила за старшого, тож я маю повне право тебе у чомусь обмежити. Отже ти тепер будеш під домашнім арештом, щоб усіляка дурість у голову не приходила.
— У нас тільки з'явилися нормальні спів відносини, а ти знову хочеш все почати спочатку? — Знову спокійним тоном відповідати йому Фелікс.
— Я це роблю не тому, бо хочу зробити тобі гірше, а тому що люблю тебе. — З цими словами він підійшов та міцно обійняв його, молодший зарився носом йому в груди, тож Хьон цілував його у маківку.
— Я тебе теж люблю, я піду на гітарі пограю?
— У мене зараз волейбол, тож я побіг, але якщо я дізнаюся, що ти виходив з будинку, то тобі мало не покажеться, зрозумів?
— Мг.. — Фелікс пішов до своєї кімнати, чув як замикаються двері. Узявши гітару він почав грати всі пісні які тільки знав, по декілька разів, пальці вже оніміли, він не відчував їх, та в одну секунду з двох пальців бризнула яскраво червона кров, але його це не зупиняло, він не боявся болі, він грав, грав, грав...
Через 30 хвилин вже всі пальці були подерті в кров, струни були червоного відтінку, по грифу й до самого корпусу була невелика річка крові.
За 10 хвилин повертається Хьонджин, тож він помив руки, узяв пластирі а заклеїв пальці, ними було неможливо ворушити, він їх не відчував, але не дивлячись на все був задоволений собою.
Згадавши що вже має "нормальну" вагу вирішив трішки поїсти, знашов рамен, та поставив електричний чайник аби його заварити.
Тим часом Хьонджин повернувся з волейболу, у дверях знову клацнув замок, зачинивши двері він почув приємний запах з кухні, увійшовши туди він побачив милу картину, як Лікс їсть, він так мило виглядав, але його погляд впав на пальці.
— Привіт! Я вже прийшов.
— Я бачу. — Відповів Фелікс кладучи до роту рамен.
— Як настрій?
— Нормально, пісню нову вивчив, зіграти?
— Давай! А що з пальцями?
— Я спеціально їх заклеїв, аби коли грав не надавити.. Ходімо зіграю.
Він зовсім забув, що гітара була вся у крові, і повів Хьона у свою кімнату.
— ФЕЛІКС! — Скрикнув той побачивши інструмент.
— Блять...
— ЯК ТИ ЦЕ ЗБИРАЄШСЯ ПОЯСНЮВАТИ?! — Погляд старшого бігав по всій кімнаті у пошуках ще чого небудь.
— Ніяк.
— Зніми пластирі.
— Навіщо?
— Я ж всеодно знаю, що під ними, я просто хочу тобі їх обробити, бо ти цього очевидно не зробив.
Із цими словами він пішов у ванну аби взяти аптечку, коли повернувся то його сіпнуло від того, як виглядали долоні молодшого, але він просто сів та мовчки обробив, старанно наклеївши нові пластирі. Він поцілував Фелікса в носик та посміхнувся.
— Якщо тобі боляче, або хочеться щось сказати, то я завжди поруч, чуєш? Не роби собі боляче, ти губиш своє здоров'я цим.. Я буду слухати твою пісню тоді, коли вони будуть цілі. — Він кивнув на руки. — І ти не проти, аби сьогодні ми провели вечір разом?
— Я не проти! — Відразу окликнувся Лікс.
— Тоді йти у вітальню, зараз усе влаштуємо. — Вони гарно накрили стіл, принесли багато солодощів та почали обирати дораму.
— Ти пам'ятаєш чим закінчилося сьогодні вранці?
— На цей раз цього не буде, знаєш дораму "Милий дім"?
— Я чув про неї, але не дивився.
— Тоді обрали. — Хьон сів та похлопав по містечку поруч із ним, молодший не задумуючись стрибнув біля нього.
Вони весь вечір дивилися, та дійшли до третьої серії. Якийсь монстр ледве не вбив жінку з коляскою, але коли він побіг за героєм, Фелікс скрикнув та узяв Хьонджина за плече, почувши легенький смішок. Монстр вилетів через вікно, та покищо якась частина живих поєдналися.
Коли вони подивилися серію Хьон глянув на нього.
— Ліксі~
— Що, Джинні?
— Ти.. хотів би... Бути моїм... Кхм... Хлопцем..? — Із запинками говорив старший.
— Аа... Та.. Так.. ТААААКК! — Він накинувся на Джинні з обіймами та почав його цілувати, вони почали битися подушками, але через 20 хвилин втомилися та заснули в обіймах.
Поки вони спали на телефон Лікса прийшло повідомлення, він його не бачив, логічно, бо він спав, але потім ще, ще, ще, аж поки він не прокинувся.
Старший спав, він не хотів його будити, тож зайшов у чат.

Unknown
Тобі вдалося того разу втекти ж актової зали.

Тобі просто пощастило.

Чому не відповідаєш?

Ніколи не повірю, що такий задрот як ти може спати у такий час, здивуюся, якщо ти не пам'ятаєш мене😘.

Філе
Ти той самий чоловік з актової? Я тебе засмучувати не хочу, але я маю твоє фото, а тепер і скріншот переписки, та твого акаунта, що мені завадить піти у поліцію?

Unknown
Піти пришиватися до копів тобі нічого не завадить, Фелікс, але як ти відреагуєш на такі факти, як те, що це ліва сім картка, яка взагалі має італійський номер, ой чекай, це ж твоя бридка матір була з Італії, можливо це її сімка, як твої здогадки??

Філе
Ти неадекватний? У мене є твоє фото.

Unknown
Мені просто цікаво, що ти з ним будеш робити, бо як ти покажеш, що то саме я?

Твій хлопчик на поводу підтвердить? Як шкода, я просто скажу, що уперше його бачу.

Філе
Скріншоти переписки просто дають мені фору, ти банально тупий, чи шо?

Unknown
Шкода, що я не знаю, де ти живеш, томущо серед елітного району так багато будинків, але все ж таки, тобі колись настане кінець, я тобі помщуся за все

*Unknown видалив чат для обох*

Те що Фелікс був вахуї, це нічого не сказати, але він мав скріншоти, фотографію цього чоловіка, його сфотографував він тоді, коли той був в актовому залі прив'язаний до колони, як Хьонджин умудрився його так прив'язати? Загадка.
— Джинні... Джинні.. мені страшно..
— Що сталося, Ліксі~?
— Мені писав той тип з актової зали... Я боюся..
— Можеш показати, що він писав?
— Так, звісно, тримай. — Він дав тому телефон. — Зайди у галерею, там скріншоти.
— Можеш принести мені води, будь ласка? — Попросив у молодшого Хьонджин.
— Так, звісно, подивися поки що, але у чат заходити немає сенсу, він видалив переписку.
Коли Фелікс повернувся із склянкою у Хьонджина був трохи злий погляд.
— Я думав, що щось справді сталося, а ти лише пожартував... Ладно, я тоді буду далі спати, надобраніч, бо вже пізно.. — Він ліг на диван.
Фелікс зайшов у галерею. Фотографій немає.

КІНЕЦЬ 11 ЧАСТИНИ
1041 СЛОВО
‼️ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ‼️

від автора

Я дуже рада, що багатьом подобається моя творчість, я часто записую сюди моменти зі свого життя, втілюю їх у моменти героїв, взяти навіть до прикладу, грати на гітарі до крові на пальцях. Дякую всім, хто читає, коментує, додає у список для читання, додає в збережене, я вас безмежно люблю та ціную, якщо на першій частині буде 100 прочитань, то я відкрию свій телеграм канал, щоб ділитися там своїм життям, дякую що обрали саме мою історію