Нові брати

Part 6 «Вечір страху»

Фелікс різко обернувся та побачив за собою високу постать у каптурі, по голосу він впізнав хто це, це Чон.
- Що ти тут.. - Лікс був у шоці. - Квіти, костюм? Ти ще реально на щось надієшся? - Хоч всередині все стискало від страху, але він же не дарма займався акторським, тож зміг видавити з себе доволі правдоподібну посмішку.
- Я не можу не надіятися, Ліксі) - Він почав маленькими кроками підходити ближче, на його лиці викривилася посмішка. - Бо ти вже нікуди не втечеш. Того разу тебе врятував якийсь темноволосий бовдур...
- Ще раз ти назвеш його бовдуром.. - Фелікс підняв кирпичину, що лежала біля ноги. - Ось це полетить в твоє чарівне личко. По друге, так мене має право називати тільки дві людини, і ти в них не входиш.
- Он як. То ти ще будеш змагатися?) Продовжуй) мені подобається, як ти намагаєшся захиститися, хоч сам розумієш, що вибору в тебе абсолютно немає, Ліксі. - Щойно він це сказав, то відчув адский біль в плечі, то Фелікс всеж таки кинув кирпичину в Чона, але нажаль трішки промазав, цього удару вистачило, аби спантеличити Чона, він впав на мокрий, холодний бетон.
У Фелікса на лиці сльози вже давно змішалися з краплями дощу, він взяв телефон на подзвонив у поліцію.
- Це 911, чим можу допомогти? - Проказав якийсь чоловік по той бік.
- Вибачте.. Зараз я вирубив людину.. Кхм.. - Він хотів засміятися від своїх слів, але розумів, до зараз це було б не доречно. - Цей чоловік менше ніж рік тому неодноразово мене... - Він легенько заплакав. - Ґвалтував...
- ...Можете назвати адресу, та представитися..? - Було чути по голосу, як робітник поліції співчуває Ліксу, але ж вже нічого не змінити, вірно?..
- Так.. Звісно... - Фелікс назвав адресу та просто мовчки опустився на бетонний дах, ливень досі бив йому в лице, але це вже не мало різниці. - Я.. Лі.. Тобто, Хван Фелікс, мені.. - Він запнувся, сам вже не знав, чи точно йому 14, за ці дні сталося занадто багато, він вже сумнівався, чи точно він не спить.
- Вибач? Тобі 14? Я просто переглянув документи, таке ім'я тільки одне. - Він отримав у відповідь просто мовчання. - Прошу? Поліція вже приїхала, що з тим чоловіком?
- Він.. - Фелікс перевів погляд, Чон досі лежав. - Лежить непритомний біля мене.
- Добре, допобачення, гарного тобі вечора - З цими словами Лікс повісив слухалку.
На дах забігло троє чоловіків у формі, підійшовши до тіла вони ахнули.
- Здається це той, кого ми шукали років зо три... Як ти його упіймав? - Підняв голову на блондина один з чоловіків.
- Та просто... А за що його шукати? - Раптом задав він питання.
- Він ґвалтує хлопців приблизно 12-16 років, а потім або їх викрадає, або... Ти зрозумів..
- Він хотів мене викрасти за те, що я його кинув.. Він робив це зі мною.. - Фелікс почав плакати, він не думав, що буде все це розказувати якомусь чоловіку, якого він бачить уперше в житті.
Він сказав іншим двом забирати Чона до тюрми, там навіть суд не потрібен, на пожиттєве, його повезли, а той підійшов ближче до Лікса.
- Чому ти був на даху? - Поліцейський сам не знав, чому це запитав.
- Я люблю ходити сюди в таку погоду...
- Я Бан Крістофер Чан, можна просто Чан. - Він простягнув блондину руку.
- Хван Фелікс. - Він потис Бану руку. - Мені 14.
- Мені 18, я лише місяці зо два тому влаштувався на роботу, сам не знаю, як мене прийняли в такому віці... Якщо треба буде допомога, звертайся! - Він дав Ліксу папірець з номером телефону та пішов.
Фелікс глянув на годинник.. О господи, пройшло вже дві години, йому надійшов виклик від Хана.
- НАРЕШТІ ТИ УЗЯВ СЛУХАЛКУ, ТИ...
- Та ну досиииить... - Простогнав Лікс. - І так голова тріщить...
- Щось сталося? І чому у тебе чутно ливень, ти типу не удома, а надворі? Там град через півгодини передає, геній...
- Пам'ятаєш Чонгука? - Він різко та чітко поставив питання.
- Того мудака? Так як його забути.. Стоп.. Він??
- Як тобі пояснити, я кинув у нього кирпич, він вирубився, я викликав копів, його посадили, а якийсь коп ще дав мені його номер, на випадок, якщо щось станеться... - Фелікс ніби сказав це на скоромовці.
- Оце ніху... МАМА Я ВИПАДКОВО ТИ ШОООО...
Виклик закінчився, Лікс не думав, що треба передзвонювати, бо йому здавалося правильніше було б вже могилку для Хана обирати, але він все ж таки вирішив піти додому.
Коли він спускався сходами на свій поверх та увійшов до квартири там було пусто, біля дзеркала в прихожій була листівка.
«Фелікс, я поїхала на тиждень до своєї сестри, бо вона захворіла, Хьонджин сьогодні на ночівлі у свого друга, тому не сумуй.
Мама»
Прочитавши листівку він вирішив піти зважитися та поміняти свій зріст. 168, він був одним з найвищих у своєму класі, він завжди вважав себе товстим через комплекс, який йому подарувала минула школа.
Він сподівався побачити 40 на вагах, але отримав 47, ненавидів свою вагу, хоч сам не помічав, наскільки був худий, він часто міг втратити свідомість через голод, всім казав, що просто втомився, або впав та вдарився головою, всяке можливо.
Р

озчарований в собі він вирішив, що сьогодні він не буде спати, він хотів спробувати якесь нове діло, можливо малювати, можливо співати, він сам не знав, а покидо просто взяв в руки гитару та почав грати просто рандомні пісні, сам не розумів, як пальці роблять акорди, він відчував себе роботом, який нажимає на кнопки по команді, але він придумав, що він хоче робити, він хотів написати свою власну історію.
Але про що? Придумає, придумає зовсім скоро.
Включив музику в навушниках та спокійно танцював, що хочете можете казати, але він дійсно гарно танцював.
Була третя година ночі, замок на вхідній двері, що аж навушник випав з вуха.
Лікс сподівався побачити просто п'яного Хьонджина, нічого більше, але кроки не чулися якимись незграбними, вони були досить спокійні та тихі.
Фелікс визирнув з кімнати, та побачив що Хьон тихенько йшов, аби його не розбудити, але коли вони зустрілися поглядами, то він як ні в чому не бувало пішов на кухню.
- Та знову ти всю романтику обламав, як не соромно!!! - З сарказмом вимовив Лікс.
- Малим діткам треба спати, я не думав, що ти сидиш в кімнаті й робиш з навушниками казна-що!
- Ти кого малим назвав?? Пенсіонер безпартійний! - Вигукнув Лікс.
- Вибачте мене, але що означає те що оце ти сказав? Бо я на відміну від тебе не сиджу на восьми уроках.
- Та я сам не знаю, думав, що ти знаєш.
- Тоді я спати. - Хьонджин випив склянку води та пішов до кімнати.
Фелікс зробив те ж саме, вони удвох лягли спати.
Чи можна це вважати початком їхніх дружніх відносин? Поки що невідомо.

КІНЕЦЬ 6 ЧАСТИНИ
1054 СЛОВА