Нові брати

Part 9 «Буденний день»

— Ти з глузду з'їхав? — Округлив очі Фелікс.
— Ні, іди виконуй. — Тихо сміючись сказав Хан.
— Ну Хані~, він мій брат, а не хлопець! Що він подумає? Що я педофіл?
— Він так точно не подумає, бо він старший, і в любому випадку я не зміню завдання!
— Щоб тебе чорти їбали, Хан Джисон.
Після цих слів Лікс вийшов з кімнати, позаду нього з широкою посмішкою поплентався Хан.
Фелікс постукав у двері до Хьонджина.
— Можна? — запитав блондин.
— Заходь, щось сталося? — Почувся голос з іншої частини кімнати.
— Так, можеш підійти? — Джисон ще ширше посміхнувся та легенько штовхнув Фелікса в спину, підганяючи.
— Ех, ще вставати заставляють, що за справи... — Не встиг він до кінця підійти, як молодший час підбіг до нього, та схватив за воротник, аби лице Хьона стало нижче, на рівні його, потім обвів його шию руками та вціпився в його губи.
Хьонджин відразу зреагував, й на здивування для самого себе обійняв молодшого за талію та перейняв на себе ініціативу, ще сильніше вціпляючись в його губи, через дві хвилини кисню стало мало, та вони відсторонитися спантеличено дивлячись одне на одного.
— Фелікс... — Але він не встиг добалакати, блондин розвернувся та побіг, схопивши Хана, який здається вже обирав їм загс потягнув у свою кімнату та закрив на замок.
Що думаєте Хьонджин зробив після цього? Він просто ліг на ліжко, ніби нічого не було, та грав у щось на телефоні.
— Ти придурок, Хан Джисон!!! — Кричав він на свого друга, який дивився на нього винними очима. — Що він тепер буде про мене думати? Учора він врятував мене від якогось психа, а тепер! — З його очей впало кілька крапель сліз.
— Фелікс, але ж він не відповів би на поцілунок, якби не мав взаємних почуттів! Ти ще мені подякувати маєш. — Хан закотив очі. — Тим більше... — Він перевів погляд на вікно. — АХАХАХ, ТАМ ЯКАСЬ ДІВКА З ВЕЛІКУ ЙОБНУЛАСЬ!!!
— Де? — Лікс також перевів погляд. — ХАХАХАХА ПИЗДЕЦЬ ЛОШАРА
Вони якось забули про те, що мали сваритися, і залишок вечора дивилися у вікно на прохожих, сміялися з того, що хтось переплутав взуття, а хтось взагалі падав на рівному місті, бо на нього побігла кішка.
Якось знову вони сміялися від чергового жарту Хана, як двері відчинилися, в них стояв Хьонджин.
— Сонечки мої, вже дві години ночі, якщо не будете спати - проспите школу, а якщо проспите школу, то я вам пизди дам. Того лягайте спати і не вийобуйтесь. — З цими словами він зачинив двері та пішов у свою кімнату спати.
— Капець, душний який, всього дві ночі, а він вже з недовольним єбалом... Цей світ давно прогнив... — Казав з награною іронією Хан, поки Фелікс сміючись ледве не впав з підвіконня.
— То ми лягаємо спати, чи як? — Сказав Лікс лягаючи під ковдру, та беручи телефон.
— Та доведеться, давай над якимись лохами в анонімному чаті поржемо? Доречі пам'ятаєш Кім Уджина?
— Той який відрахувався перед екзаменами? Звісно, як можна забути той легендарний випадок.
— Я того дауна знайшов на сайті знайомств — Посміхаючись шепотів Хан.
— Реально? Зачекай, а що ти там робив?
— Аее... Неважливо! Давай краще фільм дивитися?
— Давай, холостяк хрінов.
Хлопці дивилися до ранку фільми, заснули вже ближче до сьомої, але будильник був на 7:30, бо уроки о восьмій.
Коли заграв будильник то хлопці просто вимкнули його й продовжили спати.
Фелікс з Ханом прокинулися від чиїхось криків.
— ВИ ВЗАГАЛІ? Я ВАМ ВЧОРА КАЗАВ ЙТИ СПАТИ! ЯКОГО БІСА ДО МЕНЕ ПОСЕРЕД ФІЗРИ МАЄ ЙТИ ВАША КЛАСНА КЕРІВНИЧКА, АБИ СКАЗАТИ, ЩО ВАС ТЕЛЕПНІВ НЕМАЄ У ШКОЛІ?! — Це Хьонджин стояв посеред кімнати зірвавши з них ковдру та відкинувши її до дверей. — Я ЛЕДВЕ ВАС ВІДМАЗАВ, СКАЗАВ ЩО ВИ НЕ ПОБАЧИЛИ, ЩО СЬОГОДНІ НАВЧАННЯ!!
— Хватить орати... — Сонним голосом прохрипів Фелікс. — Ну не встали й не встали.. Що з того?
— Підтримую.. — Додав Хан відкривши очі.
— ТА ВИ.. ВИ.. — Люто зиркнувши на них він голосно хлопнув дверима та пішов на кухню.
Тим часом Фелікс та Хан вмилися, почистили зуби та привели себе до ладу.
— Ну так то.. зате завтра не йти, і відмазуватися не треба, бо це вже зробив мій любий брат. — Сказав Фелікс поки вони йшли на кухню.
— Сідайте. — Більш наказним тоном промовив Джинні. — І їжте. Якщо не поїси. — Він подивився на Лікса — Я тебе сам годуватиму.
В нього задзвонив телефон.
— Так, мам?
— Джинні, у вас усе добре?
— Так, у нас усе добре... — Тяжко вдихнувши відповів їй син.
— Я маю сказати, що затримуюся... Мене через місяць відпустять назад, бо це дуже важлива реклама, з нею ми стали б утричі багатші.
— Нічого, я подивлюся за Феліксом, у нас усе буде добре, не хвилюйся!
— Добре, я рада за вас, бувай Джинні!
— До зустрічі! — Він повісив слухавку. — Мама дзвонила. Доречі, я коли йшов у школу біля дверей цей пакунок стояв, було підписано, що це для Лі Фелікса, знову ці бовдури не розуміють, що ти тепер Хван. — Закотивши очі повідомив їм хлопець.
— Зараз заберу.. Давайте разом відкриємо? — З цими словами він побіг до прихожої, повернувся з невеликим пакетом.
— Я не проти! — Зіскочивши з-за столу сказав Хан.
— Я просто подивлюся на вашу реакцію, бо я вже бачив, що там. — Посміхнувшись сів за стіл Хьон.
— А..е.. це шо за хуйня? — Намагаючись як можна культурніше сказати випалив Фелікс.
— Нахуй такі подарунки. — Джисон взяв пакунок та викинув його у відчинене вікно. — Цей дарувальник певно не знає, що у тебе алергія на білий шоколад, а там його ціла коробка.
— Даун якийсь, весь настрій зіпсував.
— Я напевно вже додому піду. — Сказав Хан.
— Тебе провести? — Фелікс інстинктивно пішов за ним у прихожу.
— Та ні, бо мені треба зустрітися з Мінхо, бувай! — Крикнув Хан вже зникаючи за дверима.
Лікс зачинив двері та повернувся на кухню.
— Тож ти так і не поїв? — Подивився Хьон.
— Я не голодний. Піду краще уроки вчити.
— Стояти. — Гаркнув на нього старший, від чого Фелікс відразу зупинився. — Підійди сюди.
— Що таке?
— Ти учора поцілував мене. Перший.
— То було завдання від Хана, ми грали разом з ним у правду чи дію, я обрав дію, от і все.
— І ти хочеш сказати.. — Хьонджин встав та почав ближче підходити до молодшого. — Що я тобі ані краплі не подобаюся?)
— Що ти робиш? — Блондин вже спирався на кухонний столик, а Хьон тільки насувався на нього.
— Я просто хочу почути відповідь на своє питання, Фелікс, я тобі подобаюся?
— Так.

КІНЕЦЬ 9 ЧАСТИНИ
1005 СЛІВ