Зима. Напередодні нового року, дівчина п'є какао. Новорічна ялинка чудово прикрашає інтер'єр, а ангели на вікні поблискують від яскравого світла. Т/і підійшла до вікна і насолоджується життям. І все було б добре, як би не...
- Соня - дівчину трясуть за плече і пробуджують від такого солодкого прекрасного сну - Засоня - дівчина ліниво потягнулась і поправила свій медичний ковпак - З прийдешнім
- Котра година? - все ще сонно потираючи очі промовлює дівчина
- Ти лише двадцять хвилин поспала - промовила моя найкраща подруга Мін Ю Рі знімаючи медичний халат
- І це між іншим, після двох змін - промовила вже інша моя подруга віддавши мені карти пацієнтів
- Нічого не поробиш. Зараз зробимо обхід і піду додому - ми працюємо медсестрами в сьомій міській лікарні - А ти вже йдеш? - подивившись на Рі, я мала на увазі чому вона одягає куртку
- Не просто йду, а лечу на відпочинок, повернуся вже в наступному році - вже одягаючи шапку і беручи шарф - Добре, що мій вчасно путівку відхватив - намотує шарф - Буду кататися на лижах
- Класно, а мені світить тільки олів'є і мій улюблений чоловік - сказала Розе, а я трохи посумнішала - А ти? - повернувшись промовила вона - Тобі б теж не завадило десь з'їздити відпочити, бо скидаєшся на привида
- На жаль мої фінанси співають романси - взяла медичні карти і ручку - До того ж мені немає з ким зустрічати новий рік - дівчина встала і підйшовши до календаря відірвала листочок з написом "30 грудня" - Ну, хоч висплюся
- Шкода, але ти тримайся - Ю Рі похлопала мене по плечу і пішла на вихід. Вже відчинявши двері вона зачепилась шарфом за вішака і впала
- Кому і треба триматись, так це тобі - посміялась Розе над нашою незграбною подругою
- Це точно! - підхвативши її сміх, підтвердила я і швиденько прослизнула через дівчину, яка пластом лежала в дверях. Розе щоб не получити на горіхи, швиденько побігла за мною
Ось я йду по коридору, подруга за мною. Нам в одну сторону, тому йдемо разом. Ми завжди говорили при найменшій можливості, але зараз чомусь йшли мовчки. Чи то від цієї ситуації, хоча ми мали б навпаки зараз сміятися на весь коридор. Виходить вона не хоче торкатися теми моєї самотності. Я сирота. Все життя сама, жодної рідної душі на цьому світі. Йду по цій білій плитці, яка зараз виблискує, через те що її помили прибиральниці та лише й чути звуки голосних каблучків подруги. Вони так і цокають. Від такого рівномірного стуку, розум затьмарюється і з'являються спогади з минулого. Напевно я б зараз заплакала на місці, якщо б мене не вивів із трансу голос бабусі Кім Хва Йонг. Ну вона як завжди пристає до пацієнтів, зі своїми народними методами і порадами. Ми стали в дверях і почали слухати
- Всі твої хвороби дитинко від нервів - стояла бабуся біля жінки років п'ятдесяти, а самій на хвилинку вісімдесят сім - Запам'ятовуй! Береш пляшечку валеріанки, півонії, глоду, корвалолу - вона все це говорила настільки серйозно, що було якось навіть смішно
- Головне халат на забула одягнути - глузуючи, тихенько промовила дівчина
- Усе це змішуєш з водою і випиваєш на ніч. Зрозуміла?
- Так - відповіла жінка, явно думаючи, що вона лікар
- Бабуся Хва Йонг, ви чому не в своїй палаті? - жінка повернулася до мене, з нерозуміючим поглядом
-А ви власне хто? Ми знайомі?
- Знову мене забули? - запитала я отримавши лиш мовчання у відповідь - Я Т/і Т/п, ваш лікар - я повернулась до Розе - Родичів оповістили?
- Онук уже їде
- То вона хіба не лікар? - запитала жінка не розуміючи всієї ситуації. Бабуся хотіла заперечити, але я її випередила
- Лікар-лікар, але на пенсії - почала я підходити до них - Кім Хва Йонг, багато років очолювала нашу лікарню. Тож я на вашому місці її порадами не нехтувала б
- Ой, Т/ішка, я так за тобою скучила! - почала лепетати вона - Я пішла тебе шукати й заблукала
- То дозвольте провести вас до вашої палати - взявши під руку стареньку, повела її на вихід - Розе вам зараз укол зробить - промовила я до пацієнтки
- Добре - вже майже на виході бабуся розвернулась і продовжила
- Дитинко, отже, двадцять п'ять капель на чверть склянки води, і випивай на ніч. Нерви лікувати треба! - ми з подругою переглянулись і усміхнулись побачивши реакцію тої жінки - Нерви!
- Приляжте - це останнє, що я почула вийшовши з палати...
