Ми разом вийшли з палати і йшли по коридору
- Я так і не зрозуміла, ви одружилися з моїм онуком? - запитала жінка, жестикулюючи руками
- Ні, бабусю Йонг, я з ним навіть не знайома
- Ну і даремно, Намджун чудовий хлопчина - і довго вона ще буде мене за нього сватати? - Машинки полюбляє, у нього власний автосервіс - якщо є гроші, то все можна мати. Не те що я - У нашій родині всі юристи, так що лікар нам став би у пригоді
- Обіцяю, якщо цьогоріч не знайду чоловіка своєї мрії, неодмінно вийду заміж за вашого внука - звалилося мені таке новорічне щастя. Подумала я. Якщо б я промовила в голос, то це б звучало скоріш, як сарказм, а не радісна новина - Тим паче з ним у комплекті йде така чудова бабуся як ви
- Яка ж ти чудова! - вона похлопала мене по плечу - Т/ішка, хто б іще возився з такою навіженою бабцею, як я? - чому Йонг вважає себе такою? Ні, звісно вона іноді скидається на не зовсім здорову, але загалом дуже весела, класна і енергійна - Я молитимуся за тебе богу. Дай тобі боже щастя!
- Дякую вам - іноді мені і самій хочеться щоб вона стала моєю бабусею - Із прийдешнім!
- А що, сьогодні Новий рік? - знову вона не пам'ятає
- Так, бабусю Хва Йонг, сьогодні Новий рік - вона посміхнулася і легенько жартома вдарила мене рукою
- Розслабся, я пожартувала - я теж посміхнулася - З прийдешнім Новим роком тебе!
- Дякую. Ідіть до своєї палати - вона посміхнулася мені востаннє і пішла
Я ж в свою чергу пішла в кабінет. На сьогодні моя зміна скінчилася. Тому зібравши речі, я знову наостанок всіх привітала з Новим роком і пішла на вихід з лікарні
***
До лікарні під'їзжає білий "Land Rover". З неї виходить чоловік. Він розмовляв по телефону...
- Матусю, не хвилюйся, я вже на місці - він зачинив свою машину - Як ви так бабусю проґавили? Так, я знаю, вона в нас хитра - він почав підніматися по сходах до лікарні
***
Відчинивши двері я зіщулилася від холоду і поправила шапку. Спускаючись сходами я зрозуміла на скільки ж вони слизькі, адже в наступну секунду вже летіла вниз. Все що я встигла зробити, це закричати...
- Ой! - як в наступну секунду мене підхоплюють міцні чоловічі руки
- Тихо! - ми дивились одне на одного і застигли. Я посміхнулась, а він повторив за мною
- Здається, ви щойно врятували мене від новорічного перелому
- А я здається закохався - я випучила очі, але все ще посміхалася. Вставши дівчина заговорила...
- Отак відразу? - це прозвучало швидше як підколка, а не питання
- Чом би й ні? Вийдеш за мене? - ну він дає
- Авжеж, я завжди виходжу заміж за незнайомців - він посміхнувся і хотів відповісти, але йому подзвонили
- Вибач - він підняв слухавку - Так, матусю, я не кидав слухавки - я по тихенькому втекла - Так, я буду на святі. Адже ти знаєш, сім'я для мене головне. Бувай! - скинувши слухавку він озирнувся, але не побачивши дівчини усміхнувся і зайшов усередину
***
- Сім'я для мене це все, я тобі відразу про це сказала! - промовила дівчина ледве не в сльозах - Добре, коли ти не хочеш зустрічати Новий рік з моїми батьками. Прекрасно! До твоїх я теж не поїду!
- Я не розумію, чому твої предки важливіші за моїх?! - кричав на дівчину Техьон
- Добре, раз ти мене не чуєш і не розумієш - вона зняла обручку - Весілля не буде
- Ти серйозно? - хлопець був дуже злий - Ти серйозно хочеш відмовитися від весілля через таку дрібницю? - він вихватив обручку і потряс нею перед очима дівчини
- Зустріч Нового року для мене не дрібниця! - вона почала розмахувати руками - Я тебе з батьками хотіла познайомити!
- Узагалі-то я теж! У нас сімейна традиція зустрічати Новий рік разом! - дівчина стояла до нього спиною і витирала нахлинувші сльози - Ти моя наречена. Я думав, ти поїдеш зі мною!
- Я теж багато чого думала! - обернувшись вона тикнула йому пальцем у груди - Я всіх своїх попередила, що приїду з нареченим, а ти... - вона на секунду замовкла, а потім закричала - ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ! - і зникнула за дверима
- Ти взагалі нормальна? - крикнув у слід їй. Він злився, але нічого не міг зробити
***
Я їхала в автобусі притулившись лобом до скла, обдумуючи сьогоднішній день. За вікном люди готувалися до Нового року. Деякі зустрічали своїх рідних, а потім разом їхали додому. Я ж так зробити не могла... Дивлячись на все це, я сумувала. Це було щось всередині мене. В найщасливіші моменти воно кололо нагадуючи, що я сама, а в сумні додавало жалю. Та в тяжкі моменти, я розуміла що мене ніхто не підтримає...
