- Яку ще вечірку? Батьки Ліси до Сінгапуру полетіли - запитала Гайон
- І що? - тримала свою непробивну гримасу дівчина
- І нічого. Знаю я цю вечірку, нікуди ти не підеш - я мила руки, тому не могла бачити її обличчя. Але повернувшись побачила, що дівчина трохи розлютилася
- Мамо, ще б мені твого дозволу питатися - відповіла з сарказмом дівчина - Мамо, я вже доросла, сама вирішу
- Доросла не значить повнолітня - дівчина вже хотіла з'їсти мандаринку, але від слів Гайон настільки розізлилася, що зімняла її і шпурнула на стіл
- Он як! Отже, святкуйте Новий рік самі - вона підійшла до сходів і крикнула - Я до вас не спущуся! - махнув волоссям на останок, вона покинула нашу компанію. Я ж стояла і просто спостерігала за цією виставою
- Ой, пробач - за що? Мені було дуже навіть весело від цієї ситуації, але їй цього краще не знати - У Дженні все ніяк не закінчиться підлітковий бунт
- Розумію - а що? Всі ми колись це пережили. А ті хто ще не пережили, рано чи пізно спробують на смак підліткове життя
- Ліса то наша сусідка - жінка так неочікувано заговорила, що в мене на секунду пропав пульс - Вона мешкає тут через кілька будинків - було видно, що вона хоче комусь поскаржитись, тому я просто мовчки слухала - Сім'я заможна, батьки з бомонду - що таке бомонд? Я наче щось таке колись чула. Здається це товариство аристократів - Батько Манобан, художник - я теж люблю малювати, але немає коли. Занадто багато роботи - Увесь час літають по закордонах, гроші мають, жодного контролю, діти полишені на самих себе - як так можна? Залишити дітей самих? За ними взагалі хтось дивиться? - Старший син кажуть такий, що травкою балується - і куди тільки батьки дивляться? Хоча в основному винні саме діти. В мене ж також батьків немає, але ж я таке не творю - А Ліса в свої шістнадцять може й хильнути - я закатала рукава і почала нарізати ковбасу - Словом, не найкраща компанія для нашої Дженні - жінка добавляла приправи до страви, яку готувала - Ой, чого я в Новий рік про сумне? - Гайон схопила мене за руку - Краще розкажи, як ви з Техьоном познайомилися - я посміхнулась, а в думках "Ну пизд..."
***
Дівчина їде лісом, а навігатор вказує їй дорогу
- Через п'ятсот метрів поверніть праворуч - як раптом на весь салон почав звучати характерний сигнал, для оповіщення несправності авто
- Що це таке? - її лице змінилося з життєрадісного і усміхненого, на сумне та стурбоване - Ні, тільки не це - вона знову і знову робила спроби завести двигун, але нічого не вийшло. Дівчина почала нервово озиратися по сторонам, адже машина стояла посеред дороги. Відстебнувши пасок безпеки, Т/і швиденько вийшла назовні - Ні! - не було жодного натяку на життя і дівчина була у розпачі - Так... - вона рішуче відчинила капот і почала дивитися, що ж не так з автівкою. Але так, як нічого не розуміла просто голосно зітхнула від безвиході
***
Досі не розумію як, але мені вдалося хоч якось відповісти на запитання Гайон, щоб вона нічого не запідозрила. В деякі моменти я просто говорила повну маячню, але жінка цього не помічала. І слава богу! Адже якби помітила, це було б дуже погано. Ми спокійно готували на кухні. Місіс Кім робила канапки, а я все ще нарізала ковбасу. Я навіть не помітила, як ззаду до мене підкрався Намджун
- Не знав, що ти вмієш готувати - я аж підстрибнула від несподіванки. І взагалі хто сказав, що я вмію готувати? Якщо в його розумінні нарізати продукти це вміння готувати, то готувати вміє кожен ліпший чоловік - Колишні Техьонові дівчата...
- Джун! - загрозливо крикнула жінка, що тепер я підскочила вже через неї - Годі допікати дівчині порівняннями - поки вона читала йому нотації, я потроху поїдала ковбасу - Краще пошукайте разом супермаркет. Мені потрібні ще деякі продукти - ще шматочок і ще шматочок. Намджун просто спостерігав, як я поїдаю їхні запаси на Новий рік
- Мамо, ти й так на рік вперед наготувала - я просто слухала їхню розмову і як миша точила ковбасу
- Техьончик прокинеться, хочу потішити хлопчика його улюбленими стравами - я посміхнулася, а вона почала говорити до мене - Хочу приготувати йому його улюблений салат "Морський" - треба запам'ятати, хоча з цим проблем у мене не буде - Там потрібна червона риба, а я забула купити її - вона нахилилася до мого обличчя і сказала тихіше - Складеш компанію цьому недотепі? - Намджун подивився на маму очима з п'ять копійок - Бо він вічно забуває щось купити - Гайон почала говорити голосніше, щоб зробити акцент на сказаному реченні - Хоч я йому щоразу пишу список - жінка погрозила йому пальцем, на що він голосно зітхнув. Я ж на це тільки посміялася
- Так, звісно - я зняла фартух і віддала їй
- Одягайся тоді, а я зараз приготую список...
