Я закрила лице руками перехрестивши їх і впустивши всі пакети на асфальт. Хлопець що був у машині дуже злякався і шокувався одночасно. Вибігши з неї він почав перевіряти мій стан
- Дівчино, з вами все гаразд? Ви ціла? - мені все ще було страшно опустити руки - Дівчино! - по троху опустивши їх і перевіривши голову я відповіла
- Начебто - хлопець зітхнув з полегшенням - Сьогодні точно не мій день! - я почала розмахувати руками
- Пробачте! Пробачте будь ласка, я вас не помітив - мені було настільки погано, що не втримавшись я заплакала при ньому - Що? Що, десь болить? Усе кепсько? Я вас до лікарні відвезу - він дуже переймався
- У сьому - витерла сльози
- У сьому? Чому в сьому? - хлопець підняв мої речі - Вона ж на околиці. Ви там лікуєтеся? - він відчинив двері машини і посадив мене всередину
- Працюю
- Працюєте... Працюєте, це добре. Обережно - хлопець підставив руку, щоб я не вдарилася головою - Обережно. Працюєте, це добре - поклавши речі в багажник, він сів на місце водія - Пробачте. Пробачте, будь ласка - все ніяк не міг вгамуватися. Зрушивши з місця хлопець те й робив, що час від часу поглядував на мене
- Вибачте - я витирала залишки сліз
- Полегшало?
- Трохи
- Зрозуміло - задумавшись він продовжив - Отже, Т/і? - хоч я нічого й не сказала, але глянула на нього - Мою наречену теж Т/і звати - він засмутився - Точніше... Точніше звали. Ми розлучилися
- Мені шкода - а що ще можна сказати в такій ситуації? Мені було набагато цікавіше дивитися у вікно
- Я думав, що кохання, а виявилося... - було видно, що йому нема кому виговориться - Уявляєте, вона не захотіла зустрічати Новий рік з моїми батьками - я знову подивилася на нього - А я домовився, хотів зробити сюрприз. Бачте, вона зі своїми домовилася. А я, може, хотів їх познайомити - його емоції просто зашкалювали
- А чому ви її батьків до своїх не запросили? Відсвяткували б Новий рік усі гуртом, заразом і познайомилися б - було видно, що він збентежений
- Якось я не подумав
- Мені здається, що сім'я це завжди компроміс - хоч у мене її і немає
- Так. Мабуть, що так. А у вас велика сім'я? - удар нижче пояса. Мені стало погано, але я намагалася це приховати
- Ні, я сирота - ледь стримавши сльози виговорила я. Зараз як завжди почнуть вибачатися, а мені доведеться сказати "нічого страшного"
- Вибачте, мені шкода - хлопець піджав губи
- Мені також - він намагався перевести тему
- Може, й справді, я погарячкував із Т/і? - Техьон поглянув на мене - Адже я її не попередив, що домовився з батьками, хотів зробити сюрприз - було помітно, що він шкодує - Я ж не знав, що вона те саме вирішила зробити
- То зателефонуйте їй - я ще не знала, що найближчим часом пошкодую про сказане
- Гадаєте?
- Впевнена - я посміхнулася
- Добре - він почав набирати її, як нашу машину почало заносити. Техьон не впорався з керуванням і врізався в дерево
***
- Донечко, то ти вже їдеш?
- Так мамусю, буду години за дві - ледь не захлинаючись сльозами промовила дівчина
- Т/і, ти в цій ситуації не права - промовила жінка намагаючись донести дівчині правду
- Ні це ти не права, що я не права! Він мусив поїхати до вас зі мною!
- Не рюмсай, візьми себе в руки і зателефонуй йому. Думаю, що все владнається - трохи заспокоївшись вона відповіла
- Добре
- Розумничка!
- Якщо ти так наполягаєш, я зателефоную йому, але дуже сумніваюся, що він передумав
- Ми з татом на тебе чекаємо
- Бувай - дівчина скинула слухавку і почала телефонувати Техьону. Подивившись у дзеркало в бардачку, вона витерла сльози і всміхнулася дивлячись на дорогу
- На даний момент абонент не може прийняти ваш дзвінок, надішліть смс повідомлення або... - не встиг оператор договорити, як дівчина скинула слухавку
- Хіба це нормально? Я тут хвилююся, а він уже по повній розважається - вона від злості вдарила по керму
***
Я прокинулась у машині, яка вже майже повністю заповнилася димом. Хлопець лежав на кермі без свідомості. Йому точно сильніше за мене дісталося. Я сильно закашлялась, адже дихати майже не було чим
- Боже - відстебнувши пасок безпеки, мені треба було перевірити його стан - Боже, боже, боже - я почала його трясти за плечі - Техьон. Техьон ви живий? Ні-ні-ні отямтеся! Отямтеся, отямтеся! - швиденько відчинивши двері, оббігла машину прикриваючи обличчя хамутом - Техьон! - я тягнула його по землі - Обережно - він був дуже тяжким і мені було дуже важко, але я намагалася з усієї сили - Чого ж ви такий важкий? - мені довелося присідати, щоб налягти і тягнути його. Коли ми були вже приблизно в двадцяти метрах, авто підірвалося...
