Оголосили мою зупинку і я вийшла. Ось вже видно двері мого гуртожитку. Вахтерка стояла і чепурилася перед зеркалом
- Тітко Да Сом, з прийдешнім!
- І тебе з прийдешнім!
- Дякую - я вже хотіла піти, але вона мене зупинила
- Т/і, там тебе комендантша чогось шукала, зазирни до неї - вона була схвильована, але я не придала цьому особливої уваги
- Авжеж, зараз речі закину й зайду - моя кімната була на першому поверсі, саме біля вахти. Ключ не підійшов до моїх дверей. Я подумала, що вставила не тією стороною, але він знову не підійшов - Не зрозуміла... - я смикнула за ручку дверей. Мені було не зрозуміло що відбувається, як раптом вийшла моя подруга. Вона жила в сусідній кімнаті
- Т/і, ти де була? Тут таке робилося! - жестикулюючи руками почала говорити дівчина
- Мені замок змінили? - я вирішила запитати в неї, що сталося
- Учора приїздила комісія з Міністерства освіти, Пак Мін Йон до тебе не змогла додзвонитися
- Мій мобільний сів, а зарядний пристрій удома забула - але навіщо вона дзвонила? Просто так би не витрачала свій час на мене - А що комендантша від мене хотіла?
- Виявляли нелегальних мешканців... - в мене почалася паніка і нервовий сміх
- Стривай, ти ж не хочеш сказати, що мене проти Нового року... - дівчина виставила перед собою руки, щоб зупинити мене
- Зачекай, я нічого не хочу сказати, тобі краще з комендантшею нашою поговорити - я розумію чому вона так сказала. Просто не хоче мене засмучувати - Я вчора сама бачила, як вона твої речі виносила - вона почала говорити пошепки - Квапилася, аби до приїзду комісії встигнути
- Чудово, лише цього для щастя мені й бракувало - хоч говорила спокійно, але всередині вирував ураган - Дякую - я пішла шукати Мін Йон
Я йшла коридорами заглядаючи у кожен куточок. Раптом неочікувано вона заговорила позаду. Схоже розмовляла з порушниками правил. Зловивши її на повороті ми почали говорити
- Як виселяєте? Мін Йон, мені ж нікуди йти, я ж ні рідних...
- Тільки не бідкайся, своїх проблем вистачає - ми йшли по коридору - Я два дні не можу до тебе додзвонитися, попередити, що комісія приїздить - я йшла з усіма своїми речами в пакетах. Хоча й речей там було, як кіт наплакав - Довелося самій твої речі пакувати!
- З прийдешнім! - крикнули їй якісь дівчата, поки ми йшли
- Ага - відповіла вона їм, я ж дивилася прямо на неї - Чого дивишся? Чи воно мені треба? - жінка почала розмахувати руками - Якщо вони приїдуть і дізнаються, що в мене мешкає нелегальщина, я ж вилечу звідси разом із тобою! - було видно, що їй мене шкода, але вона нічого не могла зробити - А тебе взагалі вчили не вимикати телефон?
- У мене ж батарея сіла - я у безвиході - Дозвольте хоча б на свята залишитись. Новий рік же. Де я зараз квартиру знайду?
- Перекантуйся у друзів - не розуміючи моїх слів відповіла вона
- У мене з друзів лише Ю Рі, але вона зараз у літаку
- Вирішуй сама свої проблеми, от у мене сьогодні в твою кімнату в'їжджає племінниця начальника комісії, тож даруй - ну супер! І що мені робити? - Максимум, що я можу зробити, це залишити твої речі на зберігання - я закотила очі - І не треба робити з мене монстра! Я ж залишила тебе тут після навчання
- Я ж платила вам!
- Ой, платила, я тебе благаю... - ну в мене ж не так багато грошей
- Мені справді нікуди піти!
- От і йди на роботу, туди, де ти постійно вештаєшся - вона замахала рукою, ніби відганяючи від себе - Працювати, працювати!
Я йшла по вулиці повністю спустошена. Невже ніхто мені не допоможе?! Все що залишається на даний момент, це йти до лікарні. Руки вже починають натирати ручки від пакетів і через це час від часу доводиться робити зупинки. Перехожі дивляться на мене скоса, але щось сказати не наважуються. Просто проходять повз шепочучи між собою. Мені треба було на інший бік, тому я пішла пішохідним переходом, навіть не дивлячись на дорогу...
***
Техьон їхав у машині попутно дзвонячи своїй колишній нареченій. Гудки йшли, але в останній момент ввімкнувся автовідповідач
- Вітаю! Це Т/і. Залиште своє повідомлення після сигналу - пролунав довгий гудок
- Знаєш Т/і, так теж не чинять - він глянув на дорогу, щоб все було добре - Якщо ти вважаєш, що твоя сім'я важливіша за мою - хлопець махнув рукою - Окей, не сперечатимуся, але чесніше було б сказати, що ти мене не кохаєш і просто не хочеш за мене виходити - Техьон був злий і поглядував на телефон замість дороги - Зекономила б і свій і мій час. Бувай! - він скинув слухавку
***
Я й не помітила, як на мене летить машина з гучними гудками, намагаючись попередити про зіткнення...
