Частина 3
(Фелікс вийшов з дому і пішов за вказаною адресою. Вже темніло.)
|Де ж Шу?|
—А ось і я!!
—ШУУ!
(Лікс здивовано повернувся. Позаду стояла мила дівчина років сімнадцяти з довгим темно каштановим гарно вкладеним волоссям.)
—Боже я не можу в це повірити Фелікс!? І не по відеодзвінку?
—Я в шоці,нарешті ми зустрілись. Після 4 років спілкування!!
—А це тобі доречі..
(Вона протягнула невеликий подаруночок, на швидку руку запакований в синій подарунковий папір.)
—Що? Мені?
—Так, це на честь того що ми нарешті зустрілись.
—оу... Дякую, я вражений.
( Він трохи зніяковів,так як нічого не підготував для подруги.)
—Тепер прямуємо туди.
(Вона посміхнулась і вказала пальцем кудись в бік. Фелікс подивився туди куди Шу показала. Це був парк розваг.)
—Що? Ми підем в парк розваг? Зараз?
—А чом би і ні.
(Шухуа посміхнулась і побігла в сторону великих воріт)
|Яка ж вона непередбачувана|
(Він пішов за нею до касси)
—так два будьласка.
—о.. ні Шухуа я можу сам купити собі квиток.
(Вони помаленьку почали заходити)
—Все що ти можеш собі купити це булочку в шкільній їдальні.
—Ні,чому ж,я маю кошти.
—Ага, якраз на булочку.
(Шу засміялась і швидко почала бігти в сторону каруселі)
—Овва, яке тут все гарне вночі.
—ти збираєшся йти на дитячу карусель?
—Схоже батьків одяг робить тебе серйознішим. Купимо новий.
—я й сам збирався..
(Він не встиг договорити як подруга тягнула його на карусель яка так казково виглядала світячись здавалось би на весь Сеул.)
—Ніі. Шу. Це для дітей.
—Будеш мені дякувати в років тридцять. Хоча можемо і тоді покататись.
