Частина 19
(Кожен сантиметр тіла пронизує холод який крадеться до самих кісточок. Десь над головою чути як сильний дощ тарабанить по вікнах. Очі зав'язані, руки та ноги теж, відчуття дежавю проходить через все тіло, і Фелікс піднімає голову, зрозумівши що знаходиться "на картині". Мотузка сильно зжимає руки, що здається залишаться шрами. Чорна повязка падає на шию і весь підвал вже видно у тусклому світлі лампи, яка стоїть на столі. Все як на картині. У кожному куточку тіла заселяїться страх неочікуваності, і Фелікс знову опускає голову, надіючись що це сон, і зараз він прокинеться, але все марно)
Х: знову привіт
(Холодний голос спускається нижче і нижче аж поки його власник не відчиняє двері, і Фелікс приголомшено вдидивляється у кожну деталь елегантного костюму)
Ф:т.. тобі йде цей піджак
Х: я знаю. Не думай що подружив ся зі мною, в тебе не вийде
Ф:... Що?...
Х: не цікаво що ти тут робиш?
(Звичайно Феліксу було дуже страшно і не спокійно, але з приходом Хьонджина, він взагалі забув що відбувається)
Ф: а.. що я тут роблю?
Х: я збираюсь тебе вбити... Я думав раз ти шукаєш про мене інфу, то знаєш всі мої хоббі, навіть це
Ф: п.. про що ти? Я не шукав нічого про тебе...
Х: Досить вже брехні!
(На очах Фелікса навертались сльози, але плакати він не збирався, проте він не розумів про що йде мова, але всеодно відчував себе винним у чомусь)
Ф: скажи про що ти..
Х: ти хочеш посадити мого тата, ось про що.
Ф: я...
Х: ЗНАЧИТЬ ЦЕ ПРАВДА.!
(Фелікс опустив голову і думав як викрутитись)
Ф: я.. якщо чесно це не так...
Х: А ЯК? Я ЧУВ КОЖНУ ДЕТАЛЬ..
Ф: Можеш не кричати...
Х: можу.., я просто вб'ю тебе
