Частина 11
*ранок*
(Будильник різко почав дзвеніти на всю квартиру як так само різко зупинився і з кімнати вийшов напів сонний Фелікс який і після відпочинку не міг повірити у свою неймовірну вдачу яка привіталась з ним вчора ввечері)
|Господи який же я везучий. Спочатку кинули в один клас з Хьонджином а тепер ще й на роботу прийняли за хорошу зарплатню щей той ХТО МЕНІ ТРЕБА. Я вибухну якщо не поділюсь з кимось... Може зателефонувати татові? Звичайно він проти, але можливо я зовсім скоро буду вдома тому нічого боятись, а на крайній випадок можу викинути сімку і купити нову. Хочу почути як він буде радий почути те, що в мене все чудово і я скоро буду вдома... Але мені тут не так і погано, тобто я зможу залишитись? Не дізнаюсь поки не запитаю|
(Вмившись, Лікс вийшов з ванної і почав набирати номер свого батька, вже уявляючи як той хвалить його. Перед тим як натиснути на дзвінок Фелікс ще раз задумався, але все ж вирішив що хоче почути)
-гудок-
|Цікаво, він видалив мій номер?|
-гудок-
|А якщо не візьме?|
-гудок-
Т:слухаю, це хто?
Ф: тату, ти все ж видалив мій номер...
(Лікс трохи засмутився що і для нього було дивним, адже він знав що так і буде... Проте він мав надію)
Т: я ж просив не телефонувати мені
Ф: я просто хотів сказати що в мене все йде чудово, скоро я вже повернусь додому
Т: додому?
(Чомусь його тато видушив з себе "звичайний голос" щоб приховати занепокоєність)
Ф: так, ти не радий?, я скоро завершу це дурне завдання...
Т: я просто не... Не очікував що все буде так... Так швидко...
Ф: в мене складається відчуття що ти взагалі забув про сина...
Т: звичайно не забув... Як я міг забути
Ф: ну я очікував просто іншої реакції
Т: надіюсь ти вдома
Ф: так, я знайшов роботу, тому ввечері куплю нову сімку
Т: то добре... - любийй... Сніданок готовий.
Ф: ш... Що?
(Фелікс зрозумів ще з перших слів що це означало, але намагався не думати про це навіть)
