Частина 12
|Ей, Фелікс все добре?|
(Хлопець у домашньому одязі стояв з тремтячими руками навпроти вікна яке так і хотіло пробити світло через щільні штори.)
|Ніж біля горла, в двері стукають вже біля двох хвилин, вісім годин ранку, я стою тут. Що відбувається?|
(Тремтячою рукою, він повільно поклав ніж і так само повільно почав йти до дверей не розуміючи що це щойно сталось.)
Ф: доброго... ранку...
Х: батько сказав показати тобі де ти будеш працювати.
Ф:що?
Х: що що на роботу сьогодні йдеш?
Ф: я... Незнаю
(Хьонджин нахмурився і хотів скоріше зникнути)
Ф: емм... Ми зараз будемо пити чай а потім підем витрачати гроші твого тата і твої?
Х: що за дурню ти несеш? З якого ти вирішив що я буду пити з тобою чай? А тим падче... Що в тебе з головою взагалі?
Ф: а Шу...?
(Фелікс різко побіг в кімнату і схопив телефон.)
-чат з Шу-
(Сьогодні 0 повідомлень)
|Я що збожеволів? Що це тоді все було?|
Ф: е... Вибач я трохи не в собі. Дай мені 30 хвилин...
Х: 15..
Ф: добре, почекай біля під'їзду.
(Фелікс різко зачинив двері в квартиру і сів на підлогу, все ще дивлячись в телефон.)
|А тато?...
Ні, 8 хвилин тому... ОТ ЧОМУ ЯК ВЕСЬ ДЕНЬ ТО ІЛЮЗІЯ ЯКАСЬ А ДЗВІНОК Є|
(Лікс видалив недавно набраний номер з списку, і знову поглянув на стіл. Ніж привабливо виблискував приймаючи на себе золоті промені сонця які змогли потрапити в дім.)
Ф: може все ж?
|Але виходить що в мене нікого немає. Я живий і Хьонджин так само мене ненавидить. Завдання нема проте є хороша робота. Може це навіть краще. Я тут вільний і мені не треба ні за ким слідкувати і нічого шукати.|
(Хтось знову постукав і Лікс оговтавшись швидко побіг збиратись.)
*Через 20 хвилин*
?: проходьте
Ф: що?
Х: це татів водій заходь
Ф: а, дякую
(Фелікс поквапився сісти в автомобіль. А через хвилину Хьонджин теж сів на заднє крісло.)
