Туманний горн

Частина 3

Першою роботою Нурі на посаді доглядача маяка було підмести та відполірувати маяк. Маяк, що довгий час не використовувався, був у занедбаному стані зсередини.

Він був не дуже високим, близько шести метрів заввишки. Нурі налив у ліхтар олії, щоб він світив, і увімкнув його. Навіть вхід забруднився масляними плямами, тож Нурі півдня боровся з ними.

Сходи були зроблені з хитких дерев'яних дощок, які щільно обмотали мотузками. Нурі намагався піднятися сходами, але після кількох спроб здався.

Це тому, що внизу було багато речей, які можна було прибрати, не піднімаючись нагору. Він зібрав солому й узявся до роботи, вичищаючи бруд із середини.

Після обіду Ко Чхоль Вон приніс міцну драбину. Вона була дерев'яна й дуже тьмяна, але набагато краща за попередню.

— Щоб дістати її, я з самого ранку підмітав і прибирав разом з Сон Джін-хьоном.

— Дякую. Здається міцною.

— Я зробив це не для тебе. Це все на благо села. Тримай очі розплющеними й дивися на мене. Розумієш?

Нурі кивнув головою. Кінчики вух Чхоль Вона почервоніли, але Нурі подумав, що це просто звичка й нічого більше.

Принісши драбину, Чхоль Вон кілька разів озирнувся, щоб переконатися, що навколо нікого немає, а потім поквапився піти геть. Нурі настільки звик бачити його таким, що навіть не потрудився попрощатись.

Так чи інакше, завдяки Ко Чхоль Вону, який приніс драбину, Нурі зміг піднятися на вершину маяка. Він витер чорний запилений ліхтар, а також вимив кожен куточок вікна. Жовта ганчірка перетворилася на чорну.

З'ївши рисові коржики з полинового дерева*, які він прихопив із собою на перекус, Нурі попрямував до берега моря біля підніжжя скелястої гори, щоб хоча б тимчасово відіпрати ганчірку. Він міг би піти до водопою в селі, але його ноги заніміли, і він не зміг би цього зробити.

*Полин широко використовується в корейській кухні, а також у традиційній медицині (ханьяк). Навесні, в сезон збору врожаю, молоде листя полину використовують для приготування пікантних страв.

Нурі занурив ганчірку в морську воду й почав її трясти. Він підняв камінь, що котився повз, і добряче вдарив ним, тож бруд на ганчірці потроху виходив назовні.