Туманний горн

Частина 10

- Відтепер духи пращурів можуть перепочити! - гукнув із причалу Ко Вон Тек, щиро сміючись.

Сьогодні знову був ясний день, тож кораблі вишикувалися в лінію й готувалися до відплиття.

Після того, як відбувся ритуал кутпан, люди, які відпочивали, дотримуючись обережності, почали один за одним відкривати свої обличчя.

Нурі спокійно пройшовся причалом. Ніхто не намагався заговорити з ним. Вони просто бурмотіли й відводили погляд.

Чим довше Нурі йшов, тим більше він відчував бажання дати Ко Чхоль Вону добрячого прочухана. Або, можливо, він хотів відлупцювати самого себе за те, що повернув ці спогади. Мине чимало часу, перш ніж вони знову підійдуть і заговорять із ним.

Ко Чхоль Вон, який був винуватцем даного інциденту, помітив Нурі й швидко зайшов до рубки.

Що за безхребетний придурок. Нурі пробурмотів щось собі під ніс і попрямував до маяка. Як завжди, сьогодні біля маяка була купа пташиного посліду.

- Що ці кляті птахи тут витворяють?

Нурі зігнав свою злість на пташиному посліді. Він енергійно підмітав його великою зеленою пластиковою мітлою й поливав морською водою.

Потім пташиний послід природним чином стікав униз по скелястій горі, між камінням і валунами, і, нарешті, в море.

Подивившись деякий час на море, Нурі відвів погляд, а потім, розлючено кинувся назад до маяка.

У маленькій обгортці Нурі було шість картоплин. Це було забагато для однієї людини.

Але якщо Асон прийде в гості... Ця думка промайнула в голову Нурі, і він додав ще картоплі в каструлю.

Потім він поспішно закрив кришку. В будинку Нурі не було газу. В нього була електрична рисоварка, але для всього іншого йому доводилося покладатися на камін і каструлю.

Він приготував шість картоплин на пару. Проте в глибині душі Нурі невиразно думав, чи взагалі Асон прийде сьогодні.

День був ясний, люди були веселі. Єдине, що було спокійним, - це морські хвилі та Нурі.

Нурі дивився, як човни вишикувалися в лінію й відчалили. Він увімкнув ліхтар і почав їсти картоплю при білому світлі, що лилося від ліхтаря.

М'яка, пухнаста й розсипчаста текстура картоплі, що розпадалася на частини, була схожа на його власне серце. Яке так само легко кришилося й ламалося без жодного опору.