Як скласти сесію? Посібник для чайників

Страждання підносять душу

Я листала книгу і пила чай у своєму ліжку, коли в кімнату буквально ввалилася Ісса. Білосніжне, як сніг, волосся було розпатланим, а фіолетові очі гарячково блищали. Чорні шкіряні штани були розірвані на коліні і забризкані кров'ю.

– Темрява Всемогутня! Ісса, що сталося? – я схвильовано подивилась на некромантку, яка спокійно увійшла в кімнату і сіла на своє ліжко. – Це що, кров? Де ти була?

Ісса здивовано подивилася на коліно, де виднілась засохла кров, а потім перевела погляд на мене.

– Га? – розгублено запитала вона. – Аа-а, кров! Це я впала. Ми з Ернестом пішли в ліс, потрібно було знайти квіт покійника... Я перечепилась за корінь і впала. Ось тепер коліно...

Я кілька разів кивнула і піднялась, щоб зробити нову порцію чаю. Дивна вона якась. Раніше я не помічала у подруги такої звички, як плутання в словах. Але зараз саме це вона і робила. Її розповідь була непослідовною і якоюсь незрозумілою. Ісса плуталася і збивалася. Дуже дивно.

– А що ще крім цього сталося? – обережно поцікавилася я. – Ти здаєшся якоюсь... розгубленою.

Сусідка по кімнаті відкрила шафу і витягла з неї інші штани. Поки я готувала чай, вона встигла переодягтися і навіть привести себе в порядок. Волосся більше не стирчало в різні сторони, але погляд був такий самий божевільний.

– Нічого не сталося, – Ісса відпила чаю. – З чого ти це взяла?

Я знизала плечима, але не стала розвивати тему. Якщо не хоче розповідати, то й гаразд. Взагалі, некроманти вони такі, не дуже товариські особистості. Ісса, хоч і була винятком в цьому, але час від часу також викидала типові некромантські фокуси. Інколи вона так закривалася в собі, що краще було просто не чіпати її і нічого не запитувати, а просто зачекати, коли цей період мине. Загалом їх можна було зрозуміти: вони такого надивляться на своїх цвинтарях, що потім не те, що спілкуватися не захочеться, а й говорити взагалі.

Так що я лише співчутливо хитнула головою і запропонувала лягти спати. Година вже була досить пізня. Коли чашки з чаєм опустіли, я вимкнула світло і залізла в ліжко. Як тільки голова торкнулася подушки, я миттєво провалилась в сон.

Ранок почався з того, що я майже проспала. Побачивши час, я тут же підскочила з ліжка. Дідько. Ісса вже кудись пішла, мабуть, знову займається проектом з Ернестом, тому моєї метушні по кімнаті ніхто не бачив. І слава первісній темряві...