Як скласти сесію? Посібник для чайників

Що посієш, те і пожнеш

«Бога перехитрувати не можна, бо що посієш, те й пожнеш. Хто сіє на полі своєї гріховної натури, той пожне руїну. А хто сіє на полі Духа, той пожне від Духа вічне життя.

Творімо ж добро невтомно, і пожнемо тоді вчасно, якщо не знесилимося й не відступимо».

Послання до галатів святого апостола Петра 6, 7-10

З самого ранку я була як на голках. Сьогодні вже має прилетіти Гарольд із листом від батьків. Я ходила зі сторони в сторону по кімнаті, поки Іссі не набридло.

– Припини це, – благала сусідка.– У мене вже голова болить від твоїх метань. Від того, що ти крутитимешся, він швидше не прилетить.

Я кивнула і зупинилася. Але за декілька хвилин знову почала нарізати кола по кімнаті. Я смикала захисний браслет і кусала губи аж до крові. Як дочекатися вечора?

– Весто! – у результаті не витримала некромантка. – Я зараз тебе зв'яжу, якщо не припиниш.

Я слухняно підійшла до ліжка та сіла. Вона має рацію, треба заспокоїтися. Але... Я так сумую! Я з дитинства була дуже домашньою дівчинкою, і будь-яка розлука з домівкою та рідними була для мене нестерпною. За ці два роки я так і не звикла до того, що моя сім'я далеко.

– Зараз саме обід, – натякнула Ісса. – Піди поїж, відволічись. Заразом пройдешся, подихаєш повітрям.

– Так, ти маєш рацію. Потрібно якось відволікатися. Ти зі мною?

Я піднялася і пригладила волосся, яке встигло перетворитись на вороняче гніздо. Ісса хитнула головою і вказала пальцем на гору книг і зошитів. Знову ці її експерименти та проекти...

– Ти скоро себе в могилу заженеш, – несхвально цокнула я, але наполягати не стала. Якщо Ісса не хоче, то змусити її неможливо. – Я пішла тоді.

Некромантка кивнула та розкрила книгу. Ну все, тепер безглуздо їй щось говорити: вона вже не з нами, а у світі напіврозкладених тіл і жертвоприношень.

Їдальня зустріла мене криками та стукотом столових приладів. Невеликі столи на п'ять осіб стояли в шаховому порядку, тож ходити було трохи незручно. Багато учнів неодноразово пропонували змінити планування, але адміністрації очевидно було на це начхати: для викладачів та персоналу було окреме приміщення.