Рік Адертад
Як тільки двері зачинилися за цією противною відьмою, я з усього маху вдарив кулаком об стіну. Як же вона мене дратує! Мало того, що влізла в мою кімнату і обікрала, то тепер ще й шантажує. Первісний Морок свідок, я стримувався, як міг, але Маурі майстерно виводила з себе одним своїм поглядом невинного теляти.
– Темрява тебе пожерла б, – процідив я крізь зуби і вийшов з аудиторії слідом за відьмою.
Лють кипіла в жилах, темрява вирувала десь усередині, погрожуючи вирватися назовні. Прокляла вона його! Хоча чого ще чекати від цієї ідіотки? А одразу й не скажеш, що на таке здатна, чого тільки вартував по-дитячому наївний погляд блакитних очей. Але за безтурботними помахами вій ховалася обачлива і злісна відьма, я як ніхто краще знаю про це. Я зрозумів це ще того дня, коли вперше побачив її.
Разом зі своїми однокурсниками я хотів влаштувати розіграш комусь із тих, хто проходив повз вікон. Смердюча «бомба» вже була підготовлена, залишилося тільки знайти жертву. От тоді я її й побачив. Вона йшла разом з якимсь худим і високим хлопцем і сміялася так, ніби їй розповіли найсмішніший жарт у всьому Варидоні. Побачили б її мої батьки, зомліли б: ніяких манер, ніякого виховання. Хлопці запропонували облити їх двох, на що я погодився без вагань.
«Побачимо, як ти сміятимешся тепер», – подумав я і перекинув посудину з тією смердючою рідиною.
Варто було чорнильній рідині пролитися на голову цієї відьми, як з її рота одразу ж посипалися прокльони. Як виявилося, Маурі нехай і була звичайною провінціалкою, але певну силу мала. Прокляття виявилося третього розряду, потім довелося йти до ректора та розбиратися. Цій нахабі наказали зняти прокляття і призначили тиждень чергування у їдальні. Радість затьмарювало лише те, що чергував там і я разом із своїми друзями.
– Ну і стерво! – знову пробурмотів я собі під ніс.
Знову згадалося її прокляття, яке вона наклала наостанок. Знову йти до ректора? Я хитнув головою і одразу ж відкинув цю думку. Сам розберуся. До того ж за останні п'ять місяців ми й так були там уже близько трьох разів.
Ось таким розлюченим я натрапив на Зайру, свою дівчину. Зайра Ліндеман – одна з тих дівчат, яких називають фатальними красунями. Каштанове волосся, зелені очі та пухкі малинові губи. Її можна було легко сплутати з відьмою, але Зайра носила горде звання майбутнього демонолога.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Як скласти сесію? Посібник для чайників
ФэнтезиКажуть, якщо довго мучитись, що-небудь та й вийде. Веста Маурі вирішує перевірити цю теорію, коли провалює екзамен з демонології. Спроби закликати когось серйозніше чорта першого рівня приводять її до ризикованої угоди, яка не ясно чим обернеться. Ш...
