Перш ніж вийти, я знову озирнулася, та так і завмерла. Потоком повітря Ріка знесло, і він упав на спину. Щит остаточно погас, а фаєрболи скінчилися. Сільф швидко наближався, ляскаючи своїми тонкими прозорими крильцями. Демон повітря клацав зубами, передчуваючи трапезу. Він іноді поглядав у мій бік, явно плануючи зжерти і мене, як тільки впорається з Ріком.
– Біжи, Маурі! – крикнув Рік і запустив останній, зовсім слабкий фаєрбол.
Ну ні! Я зачинила двері і свиснула так, як це роблять у нас у селі. Так, некультурно, зате сільф одразу ж подивився на мене.
– Гей ти! – я підняла руки і зосередилася. – Відвали від нього! Він ще повинен мені допомогти скласти іспит.
Я заплющила очі і уявила залиту сонцем галявину. Я любила туди бігати, коли була маленькою, це місце було моїм своєрідним сховком від усього світу. Мама казала, щоб цей трюк вийшов, я маю думати, про щось приємне... Я в деталях уявила рідний дім, кухню, де завжди смачно пахло, і свою кімнату, завалену книгами з травології. Коли я розплющила очі знову, зал заливало яскраве світло. Зусиллям волі я зібрала його разом, і сліпучим спалахом спрямувала прямісінько на сильфа.
– Тікаймо! – крикнула я приголомшеному Ріку, поки сільф не прийшов до тями. – Надовго його це не затримає.
Адертад підвівся на ноги і з останніх сил побіг. Я відчинила двері, але вирішила дочекатися Ріка. Сили в нього, очевидно, закінчувались – можливо доведеться допомагати.
– Зараз, – хлопець бухнувся навколішки біля дверей. – Це його стримає.
Я нервово смикала браслет на руці, спостерігаючи, як Рік вимальовує крейдою захисні знаки перед дверима. Моє світло давно вже зникло, залишилися лічені секунди до того, як сільф прокинеться.
– Готово, – Рік відкинув крейду і спробував підвестися на ноги.
В цей час сільф заревів і кинувся в наш бік. Рік намагався підвестися, але сил на це у нього уже не вистачало. Демон же чекати, поки це станеться, не збирався і широко відкрив рота, плюнувши в нас чимось клейким. Не чекаючи, поки ця штука долетить, я схопила Ріка за руку і потягла на себе, водночас штовхаючи двері. Ми стрімголов вивалилися із зали і впали прямо на землю. Двері за нами зачинилися з різким звуком.
– Ой! – скрикнула я від дикого болю в плечі. Що вже казати про те, що Адертад упав на мене зверху, притиснувши мене всією своєю вагою до землі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Як скласти сесію? Посібник для чайників
ФэнтезиКажуть, якщо довго мучитись, що-небудь та й вийде. Веста Маурі вирішує перевірити цю теорію, коли провалює екзамен з демонології. Спроби закликати когось серйозніше чорта першого рівня приводять її до ризикованої угоди, яка не ясно чим обернеться. Ш...
