Білий Кіт

Частина 1

- Ти знаєш, що таке біль?

- Чи знайомий ти з відчаєм?

- Чи були в тебе думки, про які ти потім шкодував?

- Чи ти боровся... ти за другий шанс?

- ...

- Сестричко! Уявляєш, ми в садку сьогодні робили квіточки з папірця! Подобається? Я тобі його робила! Жовтенький, як сонечко! - підбігла маленька дівчинка років п'яти в жовтому платті і такого ж кольору бантиком на голові, темним довгим рівним волоссям і синіми великими очима. У її руках був паперовий тюльпан, акуратно складений з паперу орігамі.

- Моя ти розумниця! Він дуже гарний! Дякую, Ая! Я берегтиму його як зіницю ока!

Кіара забрала молодшу сестру з дитячого садка і попрямувала додому вже звичним їй маршрутом. Це була для неї рутина.

Прокинутися, навести лад на своїй голові і в ній також, приготувати сніданок, нагодувати молодшеньку, одягнути її, відвести в садок, самій піти до школи, там відучитися день, потім дорогою додому, після останнього уроку, знову ж таки забрати сестру, а час від часу бігати ще й на підробіток офіціанткою у кафе, щоб мати хоч якісь гроші на проживання та утримання маленької сестрички.

Де тим часом були батьки? Батько помер ще коли Кірі було 5 років, мати вийшла заміж повторно через кілька років і почала вживати алкоголь у великій кількості, майже не виходячи із запою. А вітчим виявився наркоманом, який до пуття навіть правильної дози не знав.

Народження молодшої сестри сталося виключно через благання Кіри залишити дитину. Сама ж дівчина день у день терпіла приниження та насильство фізичної та психічної форми, особливо з боку вітчима, поки мати просто ігнорувала існування старшої доньки, а про молодшу ніби й не знала. Навіть імені тієї згадати часом не могла.

Але Кіра ніколи і нікому про це не говорила. Адже з першого дня появи вітчима, дівчинка отримала наказ про мовчання. А за непослух їй загрожували розправою матері, а після народження сестри вже її життям.

- Слухай, Аяме, я тут хотіла піти ненадовго. Побудеш з бабусею Таєю?

- Так, я буду. Але сестричко... Повертайся додому, добре? - посміхнулася мала не приховуючи того, що тепер вона засмучена через те що сестра хоче кудись іти.

- Добре.

Кіра зібрала улюблені іграшки сестри, потім відвела ту до літньої жінки, яка зазвичай їм допомагала, поки сама побігла на зустріч. Ця жінка була справжнім порятунком для Кіри. Адже хоч та й не була їй по крові ніким, у будь-якій ситуації на неї можна було покластися. І вона нічого не вимагала у відповідь окрім любові цих двох дівчаток.