- І чому Я мушу ТОБІ його давати? - Запитала дівчина, схрестивши руки на грудях і закотивши очі, всім виглядом показуючи своє невдоволення вимогою молодого чоловіка, що стоїть перед нею.
– Тому що я попросив. - відповів той коротко.
- Ти не просиш. Ти вимагаєш. І це було по-перше. А по-друге, як ти сюди взагалі пройшов? Охорона чому пропустила? Ти навіть не учень цієї школи!
- Тебе справді охорона цікавить? Пройшов і все. Яка різниця як?
– Велика.
- Не для мене. Але ти тему не міняй. Говори, де бабка живе. Не грай на моїх нервах. - Вакаса трохи відійшов до крайньої парти, що стоїть зовсім поруч із дівчиною, і спершись об неї, почав стукати по тій пальцями, видаючи досить гучні звуки. Але погляду від Кіари так і не відводив.
- Не хочу я тобі казати. Чого причепився? Нудно стало, так мене почав шукати? Чому б тобі до Шина краще не піти та його не повеселити? Чи Бенкею? Ви ж начебто дружбани ще ті. Скільки не бачу, вічно разом. То чому від мене не відчепишся? Сам же сказав, що я тебе дратую. І перестати стукати! Бісить!
- Так і знав, що ти тоді не спала. - Усміхнувся хлопець і продовжив. - Дивно, що Шин не помітив. У тебе погано виходить прикидатися сплячою.
- НАВІЩО - ТИ - ТУТ?!
– За адресою прийшов. До тебе походу повільно доходить. Ось тому я й казав, що ти мене дратуєш.
- Навіщо він тобі потрібний?
- Щоб знати, де тебе шукати.
- Навіщо тобі мене шукати?
- Тому що в тебе немає телефону. На мою думку все логічно.
- Так, Імауші. Що тобі від мене потрібно? - Кіра раптово зірвалася з місця і зробила одне коло по кімнаті, майже волосся на голові готова рвати. Потім зупинившись, зітхнула, щоб заспокоїтись. Вакаса весь цей час просто мовчав і спостерігав. Але все ж таки перестав стукати по парті цим відновивши тишу, в якій було чути тільки кроки каблуків дівчини по паркету. - То бляха ображаєш як тільки можеш, намагаєшся позбутися, то сам бігаєш, мене по всій школі шукаєш і однокласників бити хочеш. Я вже плутаюсь і фіг розумію, як з тобою розмовляти взагалі. Тобі потрібна окрема інструкція зі спілкування, як мінімум. Але гадаю і та не врятує. Твоя поведінка змінюється щохвилини. То ти досить либишся як ідіот останній, то ти вже погрожуєш убити всіх ліворуч і праворуч. А потім кажеш, що в мене не всі вдома. Ну як ось тебе розуміти, га?! Пояснювальну бригаду сюди, бо я зараз кукухою через тебе і поїду на Ямайку.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Білий Кіт
FanfictionЖиття це те, що цінує не кожен. Особливо коли це стосується власного. Але якщо є хтось інший заради кого ти бачиш сенс розплющювати очі зранку, то є сенс жити та боротися. Ця історія про те, як одна дитина змінила життя одразу кількох людей, подарув...
