Білий Кіт

Частина 14

- Ти розумієш, що зараз я не зможу тобі відповісти? Мені потрібен час, щоб все обміркувати і ухвалити рішення. - Почала говорити Кіра, вже трохи заспокоївшись після вислуханого монологу Вакаси. Не можна було сказати, що вона подивилася на хлопця повністю з іншого боку, але їй тепер було над чим подумати.

— Я й не сподівався, що ти на шию кидатимешся від радості, як тільки все висловлю. - почухав потилицю хлопець, зробивши крок назад, і продовжив - Я прийму будь-яку твою відповідь. Але навіть при негативному кінці, ти повинна бути готова до того, що я тебе добиватимуся. Тому що ти мені потрібна.

- Не дави на мене. А то тебе вдарити рука свербить. - Дівчина вперше за всю розмову посміхнулася і навіть тихенько засміялася.

- Якщо полегшує, то так вже й бути, дозволю разок себе вдарити і не даватиму здачі. - Вирішив пожартувати Вакаса, але цей його жарт виліз йому боком.

- А ти б ударив дівчинку?

- Залежить від ситуації...

- Я тебе боюся...

- Я пожартував.

- Я відмовляюсь тобі вірити. Ти надто багато граєш.

***

Після розмови Вакаса дочекався Кіру, потім особисто провів її туди, де вона тимчасово жила і запам'ятовував дорогу і кожну дрібницю. Потім пішов, але пообіцяв ще повернутися колись днями.

Дівчина ж не змогла заснути тієї ночі. Та й наступні дві теж особливо не змогла назвати успішними спробами відіспатися. Тому ходила як зомбі доти, доки Вакаса не прийшов, як і обіцяв. Але він узяв із собою Шинічіро. Про що потім трохи пошкодував.

- Сестричко! А це дівчинка чи хлопчик? - моргала своїми синіми очима маленька дівчинка, не розуміючи хто перед нею стоїть у дверях. А дивилася вона на Вакасу, який трохи був шокований, від слів малюка.

- Пф... Ая... А ти правда не розумієш чи підколоти його вирішила? - підбігла старша сестра, вже зі сльозами на очах. Але сльози були викликані сміхом, від якого вона майже задихалася.

- Ну... Вії довгі... У хлопчиків таких зазвичай немає. Але груди дуже маленькі якісь. А у дівчаток вони зазвичай є... Так що... Я заплуталася... - Аяме підняла на автоматі вказівний пальчик до свого рота, і майже вкусила саму себе за нього від хвилювання, що щось зробила не так.

- Ти мені типу так вирішила помститися за мої гріхи, Кіро? Сестрою атакуєш? - почав бубонити Вакаса, впустивши пальці у своє волосся.

- Приїхали! А я до чого? Вона сама ахаха! Я не винна, що ти так жіночно виглядаєш! Це все генетика! Усі питання до своїх батьків! Я тебе не народжувала.

- За те в тобі жіночності кіт наплакав.

- Ну, не ображайся ти! Вона ж маленька! Їй пояснювати Треба!

- Сестро... Я щось не так сказала? Вибач недобратчику! Я не хотіла! - промимрила трохи злякано дівчинка.

- Недо... Братику...? - У Вакаси аж нерви підскочили та засіпалося око від цієї фрази.

- Пхахахаха! Я походу зараз помру, але це надто смішно. Вибач, Вака... - Бився в істериці Шин, не стримуючи емоцій.

- Заткнись... Я вас ненавиджу...

- Вакасу не можуть подолати найбільші гопники з усіх районів... Але урила 5-річна дівчинка...

- Здається світ збожеволів! Ахаха!