Білий Кіт

Частина 10

Практично до самого ранку, Кіара намагалася умовити Вакасу віддати їй ключ або самому відкрити їй двері, але на жаль, хлопець і його рішучість утримати дівчину в будинку, виявилися непохитними. Тому, вона заснула на дивані у вітальні, не домігшись мети, обгорнувши навколо себе куртку Шинічіро замість ковдри, бо "принижуватись" і просити, вона не хотіла. А сам Шин став її подушкою. Араші сидів поруч із диваном на підлозі, не бажаючи заважати дівчинці відпочивати, а Вакаса в напівлежачому стані валявся в кріслі навпроти дивана, і вирячився на сплячу дівчину.

- І чого це ти ні з того ні з сього їй піти не дав? - озвучив своє запитання Шинічіро, розуміючи, що Вакаса сам точно не почне розмови, потім продовжив - Я думав вона тобі не подобається.

- Вона мене дратує. Але дратує ще більше, коли із себе героїню робить. І сама знає, що слабка. А випендрюється не гірше за тебе.

- А я то тут яким боком винен? – тихо засміявся хлопець.

- Ти маєш на неї дуже великий вплив, - сказав Вакаса з либою на обличчі. - І від цього вона залежна.

- Я б так не сказав. Вона досить самостійна із самого дитинства. Ніколи нічого не просить. Все вирішує сама. У неї відібрали дитинство. А я зрозумів це надто пізно.

- Не ти його забрав. Не тобі повертати.

- Гей, Вакасо. Мені ось цікаво стало... Чому ти так негативно ставишся до людей? Кіра тобі нічого не зробила, щоб ти її так недолюблював.

- Та й багато того, що я її любив, теж немає. А люди... Вони для мене – ніщо. Якщо вони безкорисні, толку їх терпіти в мене немає. Бути самому не відчуваючи відповідальності за когось - ось що я вважаю ідеальним життям для себе.

- Рано чи пізно, самотність починає бентежити. Хочеться компанію когось. І в тебе буде так само. Якось ти захочеш бачити когось поруч. Тому що тиша стане тобі нестерпною.

- Це навряд чи. Я знаю, чого хочу. І вже повір мені, компанія мені завжди не потрібна. Я одинак.

- Ну як знаєш. Дивись тільки потім не шкодуй про слова, які одного разу сказані необдумано.

- З чого раптом про моє майбутнє замислився?

- Можливо... Кіра та її ситуація на мене вплинула більше, ніж я гадав. І тепер я задумався про людей, які мене оточують. Хочу помічати більше деталей, ніж до цього. Може, так я зможу виправити те, що не зміг раніше.

- Хворий. Тебе ніхто не просить допомагати. І дякую повір також не скаже.

- Я і не чекаю подяк...

Зрештою, хоч розмова і не дала особливих результатів, але час вони провели з "користою".

Ближче до 8 ранку, дівчина теж прокинулася і знову почала вимагати ключа від вхідних дверей, які Вакаса досі відмовлявся відчиняти, хоча вже було зрозуміло, що той просто знущався. Кіара ж без попиту позичила футболку Вакаси бо він був нижчим по зросту за Шина та його річ підходила їй куди краще, потім прикинулася, що вгамувалась і сиділа смирно на кухні, поруч із пультом. Але все ж таки хитрістю, дівчина відібрала ключ, коли ніхто вже й не чекав, і втекла з квартири, прямуючи до молодшої сестри.

- Так ламався, а потім легко продув їй. - почав Шинічіро, на що Вакаса цокнув язиком, хоча агресії чи невдоводення не було.

- Я піддавався. - відповів біловолосий, дивлячись на зачинені двері.