Білий Кіт

Частина 7

- Що Вибач? Ти глухий? Не чув, що я розповідала? Чи тупий і твій мозок не сприймає інформацію? - Запитала дівчина, обурена словами білобрисого хлопця.

- Та ні. З головою моєю все гаразд. Але з твоєю нема. Все, що я чув – вода. Ти легко могла забрати сестру та звалити куди очі дивляться. Але натомість, ти вирішила стати жертвою прикриваючись сестрою. Сама ж сказала, що є бабця, про яку не знають. Ти могла піти туди, але, на жаль, ти цього не зробила. Тому що залишатися в БУДИНКУ тобі все ж таки чомусь вигідніше.

- Це... Зовсім не так... Я малолітня. Роботу нещодавно лише знайшла. За що б я її утримувала?

– І знову відмазки. Самої не набридло?

- Ти...

- У чомусь Вакаса правий. Хоча я й абсолютно не підтримую його думки. - вліз Шинічіро, потім продовжив. - Кіро, ти могла б розповісти. Ти маєш до кого піти. Але ти воліла все тримати в собі і страждати. І тому я на тебе злий. Але й на себе мабуть ще більше, бо не помітив своєчасно та самостійно. Якби не був занадто захопленим самим собою, то мабуть помітив би, та зміг допомогти. Пробач сестричко... Я не зміг тобі допомогти...

- Давайте без цього... Так, я ступила. Але я теж людина. Я боялась. Не так я росла як ви. На мене руку піднімуть – мене вже трясе. А ви можете самі комусь треба морду набити. Навчати легко. А самі як би вчинили, якби опинилися на моєму місці? Хоча... Про що я говорю. Ви б точно розкидали всіх, адже ви королі життя. Правда ж Вакаса? Ти ж у нас тут типу найкрутіший?

- Слухай мала, я розумію, гормони у тебе пруть і таке інше, але раджу не нариватися. Я тебе не чіпаю тільки через стать.

- А якщо межу перейду то що буде... Вдариш?

- А ти хочеш удачу випробувати?

- Ви вже загралися. Досить. - Встряв уже і Бенкей, помічаючи натяки на агресію від Вакаси.

- Заспокойтесь, обоє, будь ласка. Ми не лаятися прийшли.

– Він перший почав.

- Ти б так краще перед вітчимом і матір'ю огризалася. Мене твої понти не дуже цікавлять.

- Шине, як ти її терпиш?

- Вакаса! Годі вже!

- Не думав, що в тебе й такий бік є.

– Її й не було. До моменту появи цього кролика.

– Як ти мене назвав? Кролик? Та ти більше на нього схожий. Білий та пухнастий. Тільки здається сказом хворий. Давно до ветеринара не водили.

- Та вгамуйтеся вже, два дебіла.

- Ви начебто дорослі, а поводитесь як діти малі!

- Я ні причому! Це все цей Кіт недороблений!

- Взагалі-то Леопард...

- Леопард у роді котячих. Так що мовчи...

- Та я тобі язик зараз вирву...

- Вакаса, не смій!