Кохання з піску та болю

Пролог. Айріс

Минуле.

Я розглядала свою білу сукню, яка ідеально сиділа на тонкому тілі. Велике дзеркало в підлогу стояло біля стіни, яка була прикрашена красивими ліліями. Позаду пурхали подруги та родичі. Я усміхалася відображенню, бо виходила заміж за найпрекраснішого чоловіка, якого знала. Мейсон був поруч і в старших класах, і в університеті, і на роботі. Ми пройшли пліч-о-пліч важкі часи та зуміли пронести щирі почуття. Усе це дарувало тепло.

– Айрі, ти маєш бомбезний вигляд, – прошепотіла біля мого вуха сестра майбутнього чоловіка. Блакитні очі защипало від радості, адже скоро стану дружиною.

– Дякую, Ді, – прошепотіла Діані.

– Мейсон із глузду з'їде, – засміялася вона та поправила моє світле волосся.

– Думаєш? – двері голосно відчинилися, а сюди влетів чоловік, одягнений у смокінг.

– Агов, якого біса, чуваче? – прокричала копія свого брата.

– Ви можете залишити нас? – його волосся було скуйовджене. Щось сталося.

– Нічого, братику. Ти знімеш цю сукню лише після церемонії, – голосно засміялася дівчина.

– Я, блядь, не жартую, Діано. Дайте нам 5 хвилин, – усі обличчя були звернені до мене.

– Ідіть прийміть келишок вина та спробуйте канапе, – усміхнулася всім.

– Дякую, – пробурмотів Мейсон. Навколо стало тихо. Людей більше не було в цій кімнатці, що незабаром стане схожою на труну.

– Що сталося? – зробила крок до нього та поклала руки на його напружені плечі.

– Айс, пробач, – я насупилася.

– Щось зламалося? – він відірвав мої тремтячі пальці від тіла та стиснув їх.

– Ні. Айріс, я не можу, – дивний дзвін у вухах на секунду затьмарив його слова.

– Що? Ти просто хвилюєшся, – дивні думки закралися в голову.

– Пробач, – знову це безглузде слово.

– Я не розумію тебе. Поясни, – голос став нижчим.

– Блядь, – чоловік, якого я знала практично з самих пелюшок, не дивився в очі.

– Подивися на мене, Мейсоне, – досить різко сказала йому.

– Це клята помилка. Я не хочу ніякої сім'ї та безглуздого весілля, Айс. Мені не потрібні наші пухнасті вечори, тому що ненавиджу їх. Я... Бляха... Досить! Я втомився від твоїх милих усмішок і надто гарної поведінки, правильних манер і витонченості. Це, – показував рукою на прикрашену кімнату, – повна хрінь, – молоточки в скронях люто застукали.