Мій варвар

Розділ 9

РУХ

Попри мою втому, я не можу заснути. Тепле тіло моєї солодкої Хар-лоу не притискається до мене, і всюди лунають звуки. Не звичні звуки, які порушують тихі нічні години, а звуки, які видають мешканці печер. Хтось кашляє. Чоловіче хропіння. Хтось шепочеться. Шурхіт шкур, коли Ліз із Рахошем рухаються у своєму ліжку. Усі вони – слабкі шуми, але для мене це нескінченний потік, що напружує мої нерви до межі.

Усі тут постійно оточені іншими. Поруч завжди хтось є. Я не можу собі уявити таке життя, і мене приводить у жах, що, щоб бути разом із Хар-лоу, я маю зважати на це. Я переконую себе, що вона того варта, але щоразу, коли я це роблю, черговий звук виснажує мої й так уже пошарпані нерви, аж доки мене не починає трясти і я вже не можу знайти собі місця.

Неспроможний спокійно відпочити, я встаю зі шкур. Я повинен побачити свою пару. Дізнатися, що з нею все гаразд. Я не можу позбутися думки, що вона тягнеться до мене, а мене немає поруч. Я безшумно вибираюся з печери Ліз і Рахоша в головну печеру, тепер уже спорожнілу. Печера цілительки більше не заблокована, і я прямую до неї.

Коли, нахиливши голову, я входжу в це житло, у маленькому приміщенні дуже тихо. У задній частині печери спить чоловік, а сама цілителька сидить поруч із ліжком Хар-лоу . На руках у неї дитина, яку вона дбайливо заколисує, в той час, як доглядає за моєю парою. Ця цілителька – прекрасна жінка.

Помітивши мене, вона піднімає очі й прикладає пальці до рота на знак поводитися тихо. Я підходжу до своєї пари й беру її за руку. Її пальці теплі, і вона вже не виглядає так погано, як раніше. Я зітхаю з полегшенням.

— Їй зараз трохи краще, — шепоче Мейлак.

Рукою вона гладить волосся сплячої дитини, що згорнулася калачиком біля її округлого живота.

— Дякую тобі, — кажу я їй.

Повна знемога, яка читалася в очах Хар-лоу, судячи з усього, перенеслася на цілительку. Цілком очевидно, що жінка виснажилась, цілий день піклуючись про мою пару.

Вона повільно киває головою, і її погляд спрямовується на Хар-лоу .

— Її кхай усе ще дуже стомлений, — її голос настільки тихий, що я ледь його чую, тож нахиляюсь вперед, щоб не пропустити жодного слова.

— Її тіло,... воно було хворим ще до того, як вона прийняла кхай. Йому доводилося докладати величезних зусиль, щоб підтримувати її здоров'я. Тепер, коли в неї буде дитина, він бореться щосили.