Магія пророкованих

Розділ 13 Весь світ як на долоні у Каейлумі

Потрібно уже прокидатися, сонце вже високо, а це значіть ми майже в столиці Рос-Вальду - Каейлумі.

-Як спалося?-запитав дідусь який вів воза.

-Добре, дякую, а вам як?

-Ох, добре дякуючи тому молодику. Він підміняв мене вночі.

І справді. Алій все ще спить, можливо ці чаклуни не такі і небезпечні, він вже декілька разів врятував нас ,але чи можу я йому довіряти, він же ж чаклун.

-Скоро ми вже будемо на місті?

-О, Ніколасе ти прокинувся. Добрий ранок.

-Добрий.

-Добрий ранок хлопче, ми вже біля воріт у місто.

-Алій ще досі спить?

-Він підміняв водія вночі.

-Так, згадав, він говорив про це вчора, хай ще трохи поспить.

-Можете підвести нас до місця там де можна було б зупинитися на декілька днів за невелику суму.

-Та, для моїх рятівників все що завгодно.

Ми під'їхали до величних воріт у місто, великих , металевих, важких воріт, на стовпах по боках яких стояли дві статуї .Одна Бога ночі та місяця Нокса, зліва, він тримав у руках місяць і з нейтральним, навіть трохи сумним поглядом дивився кудись вдалеч. Інша Бога сонця та дня Соласа, з права , що у руках уже тримав сонце, він мав серйозний погляд, але легку посмішку на обличчі. Над воротами зверху красувався напис «Вітаємо у Каейлумі, місті близько неба ».

-Ого ,це неймовірно!

Ми заїхали у місто і нас оточив гамір площі, людей, що квапилися на роботу, гучних автівок і коней, що не могли поділити дорогу, гарні вулиці викладені бруківкою, будинки з кольорової цегли, межували з старими дерев'яними, але від того не гіршими побудовами. Вивіски магазинів, сукні, книги, та багато іншого красувалися на вітринах, запах свіжої випічки загострював почуття. І все це у променях сонця виглядає немов з картини змальоване, настільки гарне. Як вони змогли досягти такого добробуту, такої краси і чистоти.

-Алій. Алій!- окликнув його Ніколас.

-А що?!

-Прокинувся, ми вже приїхали, вилазь.

Ми вилізли з воза і попрощалися з дідусем, який поїхав торгувати на ринок. Він сказав нам передати, що ми від Василя. Тож, так ми й зробили, виявилося що власники готелю добрі знайомі Василя і посилили нас безкоштовно. Кімната загалом виглядає добре, все є те що треба, три ліжка, стіл та три стільці, і шафа. Ми розклали свої речі, це просто буря, у Ніколаса так багато книг, а ще він каже що прочитає їх всі до кінця поїздки, цей хлопець одержимий ними. У мене і Алія загалом небагато речей, хоча так у мене більше. Із дна сумки я дістала карту і поклала на стіл ми всі нашкребли грошей і також висипали їх на стіл.