Розділ 29 Примарний вбивця

4 1 0
                                    

Наступного ранку ,як і планувалося, ми зробили зупинку на станції, місцевий архів, на диво, надав нам доступ аби переглянути та позичити деякі документи, з обіцянкою повернути їх після розслідування . Це була велика сіра будівля, з елементами колон, що нагадувала якийсь храм поклоніння богам, а всередині, купа, тисячі, старих паперових документів, вкритих пилом.

-Не зволікайте і не шукайте дрібниць, у вас всіх є копія відбитка, якщо вам знайдете щось схоже, відкладіть його в окремо купу­. Алій, твій ряд другий, Елізабет третій, Лукас четвертий!- голосно виголосив він і ми всі швидко приступили до перегортання документів.

Не той, і не цей, якщо ми справді знайдемо цю людино, то це буде вершина везіння. Я перегортала документ за документом, відбиток за відбитком, промелькували переді мною так швидко, що здається всі стали однаковими. Шурхіт паперу посилювався з кожною секундою, напруга ставала все сильнішою, час спливав, а нам ще треба встигнути на потяг. Як раптом, у мої руки потрапив один дуже цікавий документ.

-Наче збігається, але такого не може бути.

-Ти знайшла?- запитав радісно Ніколас.

-Ну, так.- невпевнено простягнувши йому папку відповіла я.

-Чудово.-він ще раз відкрив документ сам поглянув на відбиток, і упевнившись що він підходить, ми покинули архів.

У потязі мене все не покидали думки про зміст документів, як таке можливо. Я продовжувала дивитися на папку, що лежала на столі. Ні, це не можливо, запевняла я себе. Це не піддається жодним поясненням.

- То чого ми чекаємо, давайте вже поглянемо, хто наш убивця.

-Перед тим, як ви їх прочитаєте, я мушу вас попередити, що вони шокуються вас, тому будьте готові.

Вони не звернули на це уваги і знизали плечима. Ніколас відкрив паперову жовту папку і почав читати уголос.

- Грегір Куличівський, має власний магазинчик із випічкою, де працює пекарем, одружений, двоє доньок. Судимості немає, знайомі відгукуються про нього добре. Не має дозволу на зброю.- усміхнувся він.-Рік народження 1850,- його обличчя враз спохмурніло.- рік смерті 1900.

-Так от що ти мала на увазі.- задумливо сказав Алій.

-Як можна було дістати відбитки того, хто помер дванадцять років тому.- шоковано говорив Лукас.

Магія пророкованихWhere stories live. Discover now