«хай купить собі валеріанки», -
недбало кинута фраза співрозмовниці.
*спогади розблоковано*.
повітря, пропахчене димом та валеріаною.
цього понеділка.
скло під ногами, що врізається в душу
і крає серце своїми уламками.
розпачливі крики.
чорт, я не можу.
я намагалася.
хотіла втекти від усіх і усього.
але не втечеш від своїх думок і спогадів.
та і як я можу забути, якщо за вікном
щойно відспівали дитину?
як я можу забути, задихаючись
від нестачі повітря?
коли відчиняється лиш одне вікно?
як я маю забути, якщо навіть не можу
готувати, розчиняючись в улюблений справі?
я просто не можу.
