очі заплющуються,
і я віддаюся смерті.
бачу чорта в образі колишнього,
і він каже: «вітаємо у пеклі!»
хочеться послати його
і тим самим згрішити ще раз.
але куди? до біса? так він і є ним.
«ти знаєш, чому ти тут?» -
шкіриться він сліпучою посмішкою.
спокійно. вбивство у пеклі -
не найкраща ідея.
так, я здогадуюся, чому я тут.
я пішла проти Бога і своєї природи.
«дружини, коріться своїм чоловікам у всьому»
а я була феміністкою.
«кожна жінка хай має свого чоловіка»
а я покохала дівчину.
«любіть ворогів своїх»
а я щиро ненавиділа.
«благословляйте, а не проклинайте»
а я проклинала кожного обстрілу.
«жодне погане слово хай не сходить з уст ваших»
а я лаялася кожну тривогу.
«простіть прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець»
а я не пробачила, і ніколи не зможу.
це - мої гріхи, і за них горітиму в пеклі.
проте якби я могла щось змінити,
я усе б робила так само.
я вважаю, що зробила все правильно.
і єдине, за що мені дуже соромно -
я колись слухала російську музику
і розмовляла російською мовою.
