стіни мої мовчали.
за вікном цілу ніч не вщухала гроза.
вже давно не липень.
у ранковому повітрі
відчувається прохолода.
я вдихаю запах дощу,
сповнена натхнення.
я знову пишу.
вже давно не липень,
та я залишилася десь там.
вересневе листя вже утворює круговерті.
я захоплююся.
обожнюю осінь.
гроза переплітає думки.
небо спалахує блискавицями.
гуркотить грім.
це ж не приліт?
ні, вже давно розрізняєш.
краплі дощу падають на обличчя.
цей запах після зливи
торкається серця.
і я знову сідаю писати,
натхненна грозою.
