неповторність поезії
огортає мене своїми крилами.
білими крилами вільного птаха.
я хочу літати.
білими і невинними, як перший сніг.
як сніжинки на твоїх віях.
так чарівно і ніжно.
наче твої обійми,
у які хочеться впасти і віддатись.
віддати себе усю.
от тільки поезія не розіб'є мене,
а твої обійми травмують.
вона лікуватиме мої рани,
доки ти вбиватимеш мене.
то мистецтво - тепер я.
доки любитиму тебе.
тобто вічно.