знайди мене серед натовпу
гамірного листопадового міста
таку серйозну і невдоволену -
звичний вираз обличчя.
однак заговори до мене -
і я подарую тобі милу усмішку.
запитай у мене дорогу -
я докладно усе поясню,
хоч зі шляху збилась сама.
побач мене, таку низьку
у київському метро.
я стоятиму біля дверей
із написом «не притулятися».
можливо, із книгою та сумним поглядом.
озирнися на прискорений цокіт моїх підборів.
побач захмарене небо в моїх очах.
зустрінь мене у сільпо,
я, усміхаючись, читатиму послання від чека.
«зробіть собі подарунок».
і я позиратиму на книгарню,
а Іздрик сяятиме рожевою обкладинкою.
знайди мене серед натовпу.
я одна.
серед мільйонів.
я одна.
така неповторна.
