Торкнись Мене

Розділ 14

Даніель

Є вагомі аргументи вважати мене вбивцею, але я старанно замітаю сліди і ховаю задоволення, яке наздоганяє мене при виконанні чергового удару по морді пихатого безумця навпроти. Мій кулак розсікає його губу і він падає на дупу, відповзаючи все далі і далі від моїх кроків, що нагадують шепіт монстрів під ліжком дітей.

Кров стікає по його обличчю, змішуючись з потом і страхом, який він випромінює так явно, що стає смішно. Боковим зором знаходжу примружені очі Данте, але коли наношу останній удар на сьогодні, він розслабляється, спершись на колону позаду. Крики натовпу сигналізують про мою перемогу, коли я виходжу з клітки і прямую в окрему кімнату, але один з охоронців Альмагро вивертає мою кисть, тож мені доводиться підкорятися невчасному наказу. Він кидає мене на підлогу і я збираю все самовладання, щоб не підвести голову.

— Ти так і не познайомив мене з іграшкою, яка в тебе з'явилася. — Очі Альмагро горять неприхованим садизмом, коли він показує відео, де Блейз п'є каву, сидячи в одному з кафе, де я купую їй солодощі.

— Я виграв, — ігнорую його зауваження озираючись навколо.

Бетонні стіни, біла плитка та запах гару.

Одна із кімнат у церкві, де мене вперше вдарили.

— Везіння – дар нашої родини. Ніяк інакше і бути не може, правда?

М'язи шиї кам'яніють, коли я намагаюся зробити кивок, але не можу ігнорувати схожість, яка є у нас.

Внутрішня схожість.

Зовні Альмагро транслює образ поважного бізнесмена, з рівною поставою та білосніжною посмішкою, на яку клюють навіть найрозумніші та найпривітніші люди у світі. Його сальна шкіра і чорні волосся, що рідіють, як нічний морок, ніколи б не завадили укласти чергову угоду на смерть або викроїти шрами, які він завдав людям.

Альмагро виглядає як найстрашніший, але водночас липкий, нектар, показуючи найкращі якості, та ховаючи найгірше у дітях, яких він виховав.

Я зневажаю його все своє життя, бажаючи знищити і висмоктувати кожну краплю отрути в його органах, але знову стою тут. На колінах.

Вкотре беручи участь у боях без правил.

— Яка солодка дівчинка, — продовжує він, облизуючи губи.