Торкнись Мене

Розділ 3

Блейз

Я притуляюсь до дверей і дихаю так уривчасто, наче за мною гналася зграя гончих з пекла. Я дивлюсь в дзеркало передпокою і не впізнаю себе.

Можливо, я просто заплуталась, так буває і це нормально. Мені всього двадцять два роки, я маю купу можливостей, щоб працювати над собою далі, але іноді я почуваю себе такою... невдахою.

Навіть зараз, коли мию руки, щоб змити сліди Дерека та всіх тих, хто торкався мене без моєї згоди, не вдається відпустити минуле.

Я намагаюся забути та рухатися далі, але я жертва. Я завжди буду нею.

І це мене злить.

Всередині мене палає такий дикий і жахливий вогонь, що навіть ображені очі нашої собаки не можуть цього змінити. Мені треба щось вдарити, розбити чи добити, інакше я справді поїду головою.

Такі напади огидні, і я почуваюся на межі, але це не дивно. Якби він не відчинив ті двері машини, якби він торкнувся мене ще раз, якби я хоч на секунду затримала пальці на його шкірі, то я б збожеволіла.

Таке почуття зносить усі моральні рамки та межі, які я не хочу порушувати. Я не можу це контролювати, тому хапаюся пальцями за стільницю і дихаю, намагаючись переконати себе, що я нормальна і здорова дівчина. Терапія ніколи не допоможе мені, тому я посилаю всіх коучів та психологів з якими колись працювала, впиваюся нігтями в долоні та завмираю.

Я більше нізащо не завдам шкоди людям, яких поклялася захищати.

Кров стікає по руках, коли я беру ніж і ріжу поверхню долоні. Декілька хаотичних порізів і я можу дихати. Все так просто.

Сльози беззвучно котяться по щоках, коли кров капає на підлогу та заливає всю плитку. Я знаю, що слабка. Я знаю, що не заслужила другий шанс. Але усвідомлення того, що я настільки жахлива і моя яма з кожним днем ​​стає все глибшою, це гірше, ніж відчувати порожнечу, яка завжди приходить після.

Це відбувається щоразу.

Спалах. Біль. Бажання. Спустошення.

Більшість моїх шрамів на тілі – це моя робота. Я сама їх створила.

І ця циклічність ніколи не припиниться.

***

Холодна плитка охолоджує мені спину, поки я спостерігаю за бордовою рідиною, яка спускається в каналізацію. Кров з ран стікає по ногах і поєднується з гарячими струменями води, які не можуть зігріти моє тіло.