Розділ 15

20 2 0
                                    

У цей момент Мо Сі не мав більше варіантів. Він вилаявся собі під ніс і доклавши сили, штовхнув Ґу Мана до стіни. Його висока постать нахилилася, спираючись однією рукою об стіну, ідеально приховуючи їхні обличчя.

Від побаченого видовища панич Джов завмер. Він зробив два кроки назад, перевірив табличку над дверима Ґу Мана, потер очі та пробурмотав:

— Напис чорний, тож нікого не повинно бути…

Це було вже занадто для офіцера Мо; офіцер Мо завжди був під сонцем і ніколи не робив нічого настільки розпусного. Але одна зустріч з Ґу Маном, і він, бляха, почав відвідувати повій та замовляти послуги. Він зробив всі можливі мерзенні речі у цій кімнаті, і в додачу ще й мав викрутитися з нинішньої ситуації, використовуючи свої акторські здібності.

Очі Ґу Мана розширилися, коли він опинився в руках Мо Сі:

— Ти…

— Тихо.

Мо Сі нахилився і схопив Ґу Мана за підборіддя. Його шорсткі подушечки пальців не давали можливості чинити опір. Він схилив обличчя та ринув уперед.

Звісно він не збирався цілувати Ґу Мана, але щоб ніхто не помітив нічого дивного, він все-таки нахилився дуже близько, майже ніс до носа, губи до губ і той ледь помітний простір між ними здавався таким тріпотливим, ніби осінній очерет, що ліниво шелестів.

Мо Сі думав, що його невезіння досягло свого піку, коли він ховався від мадам Цінь, тож гірше вже точно не буде.

Виявляється, він був занадто наївним.

— Тихіше.

Мо Сі видихнув на Ґу Мана, притискаючи його ближче до себе.

— Слухайся мене.

Ґу Ман не думав зайвого, можливо, це було напускне почуття небезпеки, але гнітюча та домінуюча аура Мо Сі не давала спокою, тиснула на нього, ускладнювала дихання та змушувала майже інстинктивно кивнути головою.

— Підійди ближче.

Ґу Ман наблизився ближче.

З-за дверей, здавалося, що ці двоє з’єдналися в пристрасних обіймах. Будь-яка нормальна людина, побачивши таку ніжну сцену, відвернулася б і пішла геть.

Але збоченці все ж відрізняються від нормальних людей.

Відійшовши від шоку, цей панич Джов розпалився більше, ніж будь-коли. Він увійшов до кімнати і посміхаючись сказав:

Залишки бруду Прототип Where stories live. Discover now