В офісному центрі купа людей в понеділок, чоловік працює за ноутбуком. В приміщенні жовтневий вітер вже дме по ногам, але свіжість така приємна: немов відкриває новизну, нову частину життя. Навіть, час від часу, з'являються не такі старі спогади з минулої осені, думається про книжки, які варто прочитати. І тут - тривога.
Чоловік йде в паркінг, де студенти грають сценку. Але він йде не до колег на лавочку за столом, а до своєї машини. відкриває двері й сідає в свою машину. Нарешті його простір не прив'язаний ні до кого. Сьогодні він не хоче спілкуватися з колегами, сьогодні він хоче в куртці просто посидіти в машині дивлячись на людей, що час від часу ходять перед лобовим склом його машини. Безпечне й спокійне місце. Й не тільки тому що це схованка від ракет, а також, тому що це схованка від людей й важких для нього випробувань у вигляді спілкування.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Життя це дні, а дні - буття.
PoesíaВірші, які описують мої дні, враження, спостереження або думки.
