Життя це дні, а дні - буття.

Уривок із "Селести" 25 січня 2023, 17:51 - 19:02

В пшеничному полі ходив чоловік, шкіра його завжди була сіра й немов клеєна до кісток. Всі місцеві звикли ігнорувати питання про чоловіка, адже ніхто не знав звідки він. Пшеничне поле належало людям, які відвідували рідну місцину раз в сезон. Немає ні жаб ні лелек, тож і проблем немає.
Сьогодні, чоловік дивився на сонце та посміхався. Коричневі пігментні п'ятна на обличчі свідчили про повторення цих дій роками. Легкість статури робила його схожим на привида, спокійного духа.

Привид хотів дізнатися про нього, та коли з ним не було друзів він вирішив до нього підійти.

- Добрий день, пане!
- Добрий день, як у вас сьогодні проходить день? - продовжив розумову дідусь.
- Чудово, дякую, а ви як?
Ой, та потихеньку. То до родичів пройдуся, то в пшениці погуляю, - після короткої паузи чоловік подивився привиду в очі з посмішкою. - А як думаєте, чому я тут ходжу? Хочу щось тут сховати чи вкрасти? - вже ширше посміхнувся дідусь.
-Що ви! Я знаю, що ви лиха не робите. Думаю, вам ця стежка подобається, тут так гарно! Складається враження, що тут безкрайні поля та й ці гарно висаджені тополі...
-О, так, так. Ви правду говорите. Люблю це місце бо і сонце завжди ніжне, і пшениця завжди м'яка, навіть коли її збирають, тут вітер теплий.
- М'яка пшениця! Я й не звертав уваги.
- Люблю тут бувати хоч раз в тиждень.
- А можна спитати, як вас звати?
-Ох, синку, я й забув сказати, давно вже не говорив з людьми. Мене звати Василь.
- Приємно познайомитися, пане Василю. А в мене імені немає.
-А хотіли б?
- Не знаю, немає відчуття, що я затримаюся.
- Хм, але ж вас будуть згадувати? То хай згадують гідне ім'я, а не образи, які не всі бачили.
- Цікаво. Я б був не проти.
- Як щодо Колос?
- А що це значить?
-Колос- як суцвіття деяких рослин. Ось, бачиш багато пшениці?
-Так.
- От суцвіття пшениці буде колосом. Або, я це можу пояснити як - на головному стовбурці багато зернят, квіточок, ягідок.
- Мені подобається!
- А ще, це ім'я нагадує мідну статую бога сонця Геліоса. Тільки тоді наголос на останню "О".
- Виходить, то і різні імена?
-Так, напевно. Хоча це немов і не імена.  Ох, не знаю.
- А що краще, суцвіття чи сонце?
-Тут вже самому потрібно вирішити, але я люблю більше сонце, бо суцвіття збирають в липні, а сіють аж в жовтні. Хоча, я говорю саме про ту, що ми зараз бачимо. А сонечко, воно вічне для нас.
- Мені здається, сонце і справді майже чарівне.
- Так, чарівне. До речі, не хочете пройтися до мого дому, якщо вам по дорозі, пане Коло'с?
- Я буду тільки радий!
- Знаєте, приємно завести нове знайомство.
- Так, я кожен раз дивуюся, як це сильно схоже на ще одну пригоду!
Так вони й гуляли слухаючи вітерець та розмовляючи про всяке.