Коли ми дивимось на сонце,
ми бачимо квіти темні,
Вони чорнющі як зола.
Коли ж ми дивимось на світло,
Що в'яже з ліхтаря у парку,
то відчуваєм старину,
що хоче нам повідать правду.
Коли ж ми дивимось на світло,
що взяте з вуличного ліхтаря,
то розцвітає все на світі як отблиск милого натхнення,
всі барви бачить око наше.
Невже ж це квіти що в очах,
ми бачимо вночі лишень?
Усі крім попелу мертвенного,
що більше схожий на сліпу куюючи смерть ворону,
така ж стара як світ і сонце,
одна лиш квітка нам незначна,
що відблискує луна.
Цей місячний порив натхнення живе у наших серцях, невже, коли ви дивитесь на місяць ви бачите лише наш супутник?
А я от бачу усміхнене лице, що душу гріє разом з тьмяним ліхтарем у вечір осінньої пори.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Життя це дні, а дні - буття.
ПоэзияВірші, які описують мої дні, враження, спостереження або думки.
