Життя це дні, а дні - буття.

3 грудня 2022

Серця вмирають, палкії, єдині.

Душу продати не має і сил.

Сонце гріє пустелі,

Думки вже не губляться в стелі,

Темна ніч.

Немає нікого.

Тільки лунають пісні з димарів.

Чорна як вуглик надія біжить... 

Мова, така сором'язлива на й на слово буває.

У вічі дивитися марно, не збачиш ти навіть образ.

Серця вмирають цієї ж хвилини,

А хвилі летять на нас!

Всі ми тікаємо на іншу планету.

"О, вітаю Марс, наш світ, замучимо й тебе."

Забувають материн образ навіть палкії серця!

Шукаю надію і молю хоч чорну смолу залишить для людства на згадку про неї: Землю.

А Марс все кличе, літаю до нього,

Червону кров я бачу у снах.

Ох, серце криє якась надія, що Землю породять сили враз,

А люди тікають від всіх своїх образ на Марс на Марс...