Чиста віра

𝒄𝒉𝒂𝒑𝒕𝒆𝒓 𝟏𝟏

~Лара
Я танцювала, віддаючись усім тілом музиці.
Навколо було неонове світло, багато людей. Танцюючи, я забувала про всі проблеми. Моє тіло рухалось під такти. Серце вилітало з грудей. Піт тік по моєму обличчю. Я хотіла більше. Я хотіла злитись із натовпом.
Ззаду хтось обхопив ніжно мою талію. Уявляючи Джозефа, мені було приємно. Його гаряче дихання на моїй шиї...
Все ж таки, я вирішила повернутись. То був Райлі. Моє обличчя одразу ж видало найнегативнішу гримасу, яка тільки існує в цьому світі.
— Не торкайся мене. — погрозливо сказала, перекрикуючи музику.
— Лара, давай забудемо про це. Тоді я був трохи злий. Забираю всі свої слова назад.
Він говорив це так нещиро, що мені стало гидко. Як після своїх брудних і жахливих слів може робити вигляд, ніби все супер?
— Я не хочу тебе бачити, вали від мене. Іди помацай дупу іншій дівчині. Я впевнена, тій сподобається.
Показавши йому фак, я розвернулась і пішла до виходу.
По дорозі я зіштовхнулася з Майлі.
— Куди це ти так швидко? Свято ж тільки починається!
— Хочу додому. Відривайтесь. Я просто хочу відпочити.
— Без питань, зустрінемось у понеділок?
— Звичайно. — з посмішкою відповіла я.
— До речі, а де Джесі? Ти її не бачила?
Я оглянула весь зал.
— Ні, я вважала, що вона з тобою.
— Дивно. Але, думаю, вона дасть собі раду. — хтивий вигляд зʼявився на обличчі Майлі.
Тим часом я вже вийшла зі школи.
На вулиці був легкий та ніжний вітер. Небо було темним із багатьма зірками. Я обожнюю споглядати за ними.
Я дістала телефон зі своєї сумки і почала шукати номер Кіліана. Гудок йшов за гудком, та він трубки так і не взяв.
— Бляха, чорт.
У мене зʼявилася ідея пройтись додому пішки, йти хвилин 20 додому. Добре, що я прихопила з собою навушники.
Підключивши їх до мого телефону, я йшла темними вулицями, які підсвічували світляки. Наразі грала пісня The Cranberries "Zombie". Обожнюю її ще з дитинства.
Я згадала нашу розмову з Джозефом. З однієї сторони розумію, чому ми не можемо далі так продовжувати. Це вважається найкращим варіантом для нас обох. Та моє серце зімʼялось, коли почула його остаточні слова.
На очі трішки навернулись сльози. Та я не можу плакати. Ще з початку, коли відчуття почали вирувати в мені, розуміла, що хорошого з цього нічого не вийде. Та повелася. Повелася за серцем, не за розумом.
Я не помітила, як вже дійшла додому. Зняла навушники та зайшла у дім. Батьки вже спали, тому я тихо добралась до своєї кімнати.
Я подивилась на годинник.
00:17
Знявши із себе весь одяг, пішла до ванної. Гаряча вода допомогла мені відпочити та розслабитись.
Переодягнувшись у піжаму, я лягла у ліжко. Був справді емоційно важкий день, тому я захотіла знайти розраду.
Круговими обертами я почала гладити себе, починаючи від грудей і дійшовши до місця, яке пульсувало та жадало.
Знявши штани, а за тим нижню білизну, я почала легко давити на клітор. Це місце горіло ще відтоді, як я побачила Джозефа сьогодні. Його тіло було занадто сексуальним. Обличчя було прекраснішим за обличчя Нарциса.
Місце, де я пестила своїми пальцями, горіло. Жадало.
Закривши очі, я уявила Джозефа, який пестить це місце своїми пальцями. «Я знаю, що тобі буде приємно, чи не так?». Я уявила його обличчя з хтивою посмішкою.
Я почала сильніше давити на клітор, а потім моя рука перемістилась, щоб увійти.
Ніжно та одразу я відчула свої пальці усередині мене, паралельно пестячи клітор. Моє лоно хотіло більшого.
Джозеф увійшов своїми пальцями у мене, роблячи приємно так, що мої ноги починали труситися. Він почав рухати ними і нахилився до моїх вуст, щоб жорстко поцілувати. Все тіло горіло.
Уявляючи це собі в голові, мені було найприємніше робити це. Вже відчувала, що зараз кінчу. Я була гарячою, мокрою.
«Моя дівчинка зараз кінчить?» Джозеф обціловував моє тіло, однією рукою водячи усередині мене, а іншою проводячи по моїх грудях.
Оргазм накрив мене. Ноги трусилися, моє тіло спітніло, та насолода потекла, як гарячий душ. Мої очі були міцно заплющені, кайфуючи від фінального результату.
Якраз у це час мій телефон почав вібрувати. Я швидко взяла та подивилась хто мені дзвонить.
Кіліан.
Та невже.
— Лара, ти вже вдома?
—Звичайно, — мій голос тремтів, та я якнайкраще хотіла це замаскувати. — дуже дякую, що підвіз. — з ноткою злості сказала я.
— Вибач, я справді не чув...
— Ти де зараз?
По тій стороні телефону запала довга мовчанка. Кіліан не знав, що сказати.
— Я... я скоро буду.
На цьому дзвінок перервався.
Це було занадто дивним для мене. Він ніколи не кидав трубку просто так. Схоже, що Кіліан щось приховує. Та це його життя. Йому, все ж таки, 19.
Я вимкнула телефон, а моє лоно досі палало. Признаюсь, я хотіла Джозефа. Той поцілунок відкрив мою душу, а метелики літали усередині мене.
Він зміг показати, що мене справді люблять. Чи Джозеф обманув мене так само, як зробив це Райлі?
Я не хотіла більше думати, тому лягла спати.