ОДИН МЕТР

Події минулої ночі Вівʼєн

Мені потрібно напитись, я хочу забути це все.. забути його.. те що він постійно робить..
Беру в руки телефон, щоб написати Трейсі повідомлення:

«— МИ СЬОГОДНІ ПʼЄМО ДО ВІДКЛЮЧКИ, СУЧКА!»

«— УУУ, ОСЬ ЦЕ МОЯ ДІВЧИНКА! Заїду за тобою об 11, будь готова. Будемо танцювати до ранку!! »

«— ТАК. Мені набридло бути зручною для батьків, я втомилась, сьогодні мій день і я буду робити все що забажаю!ЮХУУУ!!!!»

«— ТАААК, врази мене сучка!»

«—Буде зроблено!» — сміюсь про себе відкидаючи телефон на ліжко.

Мені завжди було легше прикидатися наче все добре, наче нічого не відбувається. Сміятися легше ніж плакати. Закидуватись снодійним легше, ніж не спати всю ніч. Одягати речі з довгими рукавами виявилось легше, ніж замазувати тональним кремом яскраві гематоми. Я обирала жити легшим шляхом. Без зайвих питань.

І сьогодні я хочу обирати, хто може мене торкатись, а хто ні.
Відкриваючи шафу, я беру білизну яскраво червоного кольору, це найвідвертіше що в мене є, ніколи ще не вдягла, чекала нагоди, і ось вона ідеальна! Ліф ледь прикриває мої груди 2 розміру, тонка прозора сітчаста тканина з мереживними квітами на сосках ідеально лягають на груди, замість застібки я вирішила зробити шовкові стрічки що завʼязуються бантиком на спині. Трусики повністю з прозорої червоної сітки в формі стрінг, обожнюю, для мене стрінги найзручніша модель, хто б що не казав! Поверх цього одягаю чорний топ з довгим рукавом і повністю відкритою спиною, щоб стрічки виділялись ! На панчохи одягаю чорну міні спідницю і завершую образ високими бодфордами на підборах, що доходять мені до середини стегон.
Легкий смокіайс і червона помада ідеально доповнюють мій образ. Я в захваті!

Дивлюсь на годинник, без 5 одинадцята, можна виходити. Я обережно прочиняю двері мого балкону, холодний вітерець обдуває мої ноги і голу спину, так, тепер треба максимально непомітно злізти на 1 поверх, добре що я за раніше змогла підставити сходи.

Зістрибуючи з останньої сходинки, біжу до воріт, де на мене вже чекає подруга.

— Салют, я тут! — перше що кажу їй, сідаючи на пасажирське сидіння її новенького жовтого Мустанга. Єдине що між нами спільного, це велика любов до спорткарів, але мої батьки проти того, щоб в мене зʼявилась машина, леді не водить машину, її скрізь возить водій, яка ж нудьга!