ОДИН МЕТР

Привид минулого Вівʼєн

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
У цьому розділі йдеться про фізичне і сексуальне насильство. Тому якщо у вас є проблеми з будь-якою з цих або подібних тем, будь ласка, не продовжуйте.

З моменту сімейної вечері пройшло пару тижнів. Наше життя налагодилося. Ми з Ейденом багато проводили часу разом. Поза офісом і нашим спільним проєктом, ми ходили на побачення. Вони були схожі на зустрічі підлітків: легкі дотики, чуттєві поцілунки, які не заходили далі. Він пообіцяв мені, що більше не доторкнеться, поки я сама не попрошу про це. Мені подобалось, те що він поважав мої кордони, даючи мені ще більший простір. Сьогодні я допізна працювала в офісі Грейсона, ми зараз створюємо ще один великий проєкт в нашій стилістиці, Історичний музей.

Вийшовши на вулицю, я вдихнула свіже повітря. Треба прогулятися, бо мені вже в голові паморочиться від такої кількості роботи.
Нічний Нью-Йорк зустрів мене гулом автомобільних сигналів, шепотом вітру між хмарочосами і відлунням чужих кроків на тротуарах. Хтось поспішав додому, хтось стояв біля входу до бару, сміючись, хтось просто сидів на сходах будинку, задумливо дивлячись на свої руки.
Я зупинилася на перехресті, вдивляючись у безкінечні потоки світла машин. Це місто дихало своїм ритмом, і кожен рух здавався частиною якогось нескінченного танцю. Тут я почувалася маленькою, майже невидимою, але водночас — частиною чогось більшого.

Раптом повз мене пробігла тінь. Я швидко озирнулася, але це був лише чоловік із пакетом покупок, який поспішав у ніч. І все ж маленький клубок тривоги закрутився десь у животі, змушуючи йти далі трохи швидше, трохи обережніше.

Моє відображення мелькнуло у вітрині. Чи виглядала я такою ж неспокійною, як почувалася всередині? Можливо, але я знала, що ця прогулянка — моя втеча. Від буденності, від думок, від фіктивного шлюбу, Віктора...

Проходячи повз багатоповерхівку, мене ривком хтось хапає за руку і тягне в темний провулок, де нема ні душі. Від неочікуваності і ступору, що накрив мене, я не можу поворухнутись.
— Віктор?..

Він міцно тримає мене, притиснувши до стіни.
— Привіт моя Крісаліда. Я сумував за тобою.

— Що ти тут робиш? Відпусти мене!— я намагаюсь вибратись з його хватки.

— Ти справжня красуня. — сказав він, його голос уже був хрипким від бажання.
— В той день я хотів залишитися з тобою наодинці весь вечір. Якби це не виглядало грубо, я б взяв тебе прям на очах твого чоловіка. — жовч застрягла в горлі, я боялася, що мене вирве прямо на туфлі.

Він схопив мене за руки і приблизив до себе, але перш, ніж я встигла зорієнтуватися, його губи притиснулися до моїх. Я ахнула, і він скористався нагодою, щоб засунути язик. У нього був смак сигар, і від цього мені стало ще гірше. Його язик був усюди. Він не дав мені шансу що-небудь зробити. Боже, це було жахливо.

Мої руки схопили його за плечі, пальці вчепилися в його костюм, і я відштовхнула щосили, але його руки обхопили мою талію, притягуючи мене ще сильніше, не даючи мені шансу втекти. Його дихання було швидким і схвильованим. Він був такий нетерплячий.